Батьківський дайджест

Щеплення

 

Для нормальних, розсудливих батьків немає і не мо­же бути жодної дискусії з приводу того, необхідно роби­ти щеплення чи ні.

Абсолютно інше питання полягає в тому, що відповід­ні реакції на щеплення цілком залежать від стану орга­нізму дитини. А якщо ви дуже боїтеся, то логіка полягає не в тому, щоб щеплення не робити. Логіка в цілеспря­мованій підготовці організму — нормальному способі життя, природному вигодовуванні, загартовуванні, усу­ненні контактів із джерелами алергії тощо.

Щеплення необхідно проводити у призначені педіа­тром терміни, і чим ви точніше це робите, тим вищою є профілактична ефективність. Це обов'язково слід вра­ховувати під час планування, наприклад, літньої відпуст­ки, непогано б і самим поцікавитися, коли і яке щеплен­ня необхідно робити.

Кожна країна світу має свій, затверджений відпо­відним державним органом, календар профілактичних щеплень. Календар ураховує вік дитини, інтервал між щепленнями і перелік конкретних хвороб, для попере­дження яких щеплення, власне кажучи, і роблять.

У чому ж полягає суть профілактичних щеплень?

В організм уводиться особливий медичний препа­рат - вакцина. У відповідь на введення вакцини орга­нізм виробляє особливі клітини — специфічні антитіла, які захищають людину від відповідної хвороби.

Кожна з вакцин має свої терміни, свою схему і свої шляхи введення (через рот, внутрішньом'язовий, під­шкірно, внутрішньошкірний).

На кожну вакцину організм реагує по-різному. У де­яких випадках одного щеплення цілком достатньо для вироблення тривалого імунітету. В інших — необхідні багаторазові введення. Звідси виникли два медичних слова — вакцинація і ревакцинація. Суть вакцинації — досягнути вироблення специфічних антитіл у кількості, що є достатньою для профілактики конкретної хвороби.

Але цей стартовий (захисний) рівень антитіл поступово зни­жується, і   потрібні   повторні введення для підтримки потріб­ної кількості їх (антитіл). Ось ці по­вторні введення вакцини і є ревак­цинацією.

Тепер декілька слів про конкретні щеплення від конкретних хвороб.

Найперше  щеплення — це  ще­плення проти туберкульозу (знаме­нита протитуберкульозна вакцина на­зивається БЦЖ).

Вона, як правило, робиться безпосередньо в полого­вому будинку на 4-7-й день після народження, одно­разово. Надалі, теоретично, ревакцинація здійснюється у 7,12 і 16-17 років. Чому теоретично? Питання проте, робити або не робити ревакцинацію проти туберкульо­зу, багато в чому залежить від реакції Манту. Цю реак­цію роблять дітям щорічно, але більшість батьків не ро­зуміють, що це і для чого призначено.

Справа в тому, що практично кожна людина рано чи пізно інфікується бактерією туберкульозу, тобто мікроб потрапляє в людський організм. Але сам факт інфіку­вання зовсім не свідчить про те, що людина захворі­ла на туберкульоз. Припустімо, мікроб потрапив в орга­нізм, а він, завдяки тому самому щепленню, має за­хисну кількість антитіл — ось хвороба і не розвивається, хоча туберкульозна бактерія присутня. Реакція Манту — це не щеплення, це проба на інфікування туберкульо­зом. Вираз «не щеплення, а проба» є дуже принципо­вим. Після проб не буває загальних реакцій — не під­вищується температура, не змінюється самопочуття. Місцева реакція, тобто безпосередньо в тому місці, ку­ди вкололи, цілком може виникнути, власне для цього проба і робиться.

Якщо в організмі туберкульозних бактерій немає - проба негативна, а після інфікування вона стає позитивною.

Як усе це здійснюється на прак­тиці? Дитині щорічно роблять ре­акцію  Манту,   вона,  зрозуміло, негативна,  але  може  статися так, що з негативної проба ста­не  позитивною.  Медики  на­зивають  це  віражем  тубер­кулінової проби, і цей самий віраж рано чи пізно трапля­ється практично у всіх людей, але в одного в 3 роки, а в ін­шого — у 12 або 19. Ось тут і виникає вельми відповідаль­на ситуація. Необхідно отрима­ти відповідь на дуже принципо­ве питання: людина інфікувала­ся, але не захворіла завдяки тому, що має імунітет, або зараження при­звело до виникнення захворювання — захисних ан­титіл бракувало.

Відповідають на це питання лікарі, фахівці з туберку­льозу (фтизіатри). Для цього дитина проходить огляд, бе­руться певні аналізи, за потреби робиться рентгеногра­фія органів грудної клітки. Залежно від результатів лікар робить відповідний висновок. Виявлено туберкульоз — лікуємо туберкульоз, сумнівні результати — курс профі­лактичного лікування особливими протитуберкульоз­ними антибіотиками, усе гаразд — то все гаразд, але ревакцинації тепер уже робити не варто — протитубер­кульозний імунітет підтримуватиметься вже не вакци­ною, а мікробом, який безпосередньо потрапив в орга­нізм. А завдання медиків — не упускати таку дитину з по­ля зору, поставити на облік і регулярно оглядати, щоб вчасно виявити ситуацію, коли організм не зможе впо­ратися і таки доведеться лікувати.

На будь-яке щеплення (будь-яке!) може виникну­ти реакція організму — підвищення температури тіла, відмова від їжі, млявість. Це нор­мально: організм виробляє імуні­тет (захист) до конкретної хворо­би. Одні вакцини переносяться ду­же легко і майже ніколи не дають серйозних реакцій. Уведення інших препаратів, на­впаки,  часто  супроводжуєть­ся вираженим підвищенням температури і істотним пору­шенням загального стану ди­тини. Для батьків дуже важливо усві­домлювати   принципову  різницю між реакцією на щеплення і усклад­ненням після щеплення. Реакції на вакцинацію, в тому чи іншому ступені про­яву, просто мусять бути, і це, як ми вже зазначили, абсо­лютно нормально.

Що ж таке ускладнення? Ось це якраз те, чого бути не повинно, що украй рідкісне. Не повинно бути ані судом, ані втрати свідомості, ані температури вище ніж 40 °С. Не повинна дитина покриватися від ніг до голови виси­пом, а в тому місці, куди вкололи, не повинно бути жод­них нагноєнь.

Ускладнення після щеплень — це завжди серйозно. Кожен такий випадок детально аналізується, ціла лікар­ська комісія вирішує — чому так вийшло і що ж робити далі? Робити щеплення чи ні, якщо робити, то яким пре­паратом і від яких хвороб.

 

Щеплення

 

Коли можна і коли не можна робити щеплення?

Перш за все пам'ятати, що будь-яке щеплення ро­биться дитині, в якої у цей момент немає жодної гострої інфекційної хвороби — ані нежиті, ані проносу, ані ви­сипу, ані підвищення температури тіла. Чому важли­вою є саме відсутність інфекційної хвороби? Тому що будь-яка вакцина — це навантаження на імунітет. Для того щоб відреагувати на щеплення правильно і виро­бити достатню кількість антитіл, організм повинен бу­ти більш-менш вільним від інших справ, у свою чергу, пов'язаних із виробленням імунітету. Звідси два висно­вки: якщо у дитини нога в гіпсі, то це не є протипоказан­ням до щеплення. Якщо будь-яка, нехай навіть інфек­ційна хвороба, перебігає з нормальною температурою і з непорушеним загальним станом організму —зрозу­міло, що така хвороба не приховує в собі істотного на­вантаження на імунітет і не є протипоказанням до вак­цинації.

Із наведеного правила є винятки. Деякі інфекцій­ні хвороби специфічно вражають саме ті клітини люд­ського організму, які відповідають за вироблення іму­нітету.  Це,  наприклад,  вітряна  віспа та  інфекційний мононуклеоз. Якщо у дитини вітряна віспа, то нормаль­на температура і задовільний загальний стан все одно не є приводом для того, щоб робити щеплення. Але ви­няток лише підтверджує правило — помірне шмигання носом при загальному бадьорому стані цілком дозволяє робити щеплення.

Деякі перенесені дитиною інфекційні хвороби ви­кликають тривале ослаблення захисних сил організ­му, і це, у свою чергу, є протипоказанням до проведен­ня щеплень на певний термін (близько 6 місяців після одужання). До таких хвороб належать менінгіт, вірус­ний гепатит, уже згаданий нами інфекційний монону­клеоз.

У той же час робити або не робити щеплення — пи­тання, що стосується тільки компетенції лікаря. Для кож­ної хвороби—алергічної, природженої, неврологічної та ін. — розроблені відповідні правила: як, коли і чим роби­ти щеплення.

Як підготуватися до щеплення?

Спеціально нічого робити не варто. Ну хіба що всіля­ко уникати експериментів щодо їжі — жодних нових про­дуктів не давати. Дітям, схильним до алергічних реак­цій, у деяких випадках за два-три дні до вакцинації лі­карі призначають протиалергійні препарати і глюконат кальцію. Підкреслюю: це призначають саме лікарі. По­радитися з педіатром можна і потрібно, але виявляти ін­дивідуальну ініціативу не слід.

Оскільки місце уколу один-два дні небажано мочити, добре було б перед відвідуванням поліклініки (напере­додні увечері) здійснити повноцінну гігієнічну ванну.

Дії після щеплення

1. Намагатися трохи  недогодовувати  (за  наявнос­ті апетиту) або годувати тільки по апетиту (якщо апетит знижений або відсутній). Більше пити, наприклад, міне­ральну воду, компот із сухофруктів, зелений, фруктовий, ягідний чай.

2. Чисте прохолодне вологе повітря.

3. Температура тіла нижче ніж 37,5 °С цілком дозво­ляє гуляти на свіжому повітрі.       

4. Максимально обмежити спілкування з людьми — дитина виробляє імунітет, її організм зайнятий. Інші мі­кроби нам зараз небажані. А джерело цих інших мікро­бів — інші люди.

5. При підвищенні температури тіла та істотному по­рушенні загального стану — огляд лікаря, але парацетамол у будь-якому вигляді (свічки, пігулки, сироп) цілком можна дати. Не зашкодять аскорбінова кислота і глюко­нат кальцію. Чим вищою є температура тіла, тим акту­альніші правила, викладені в пунктах 1 і 2.

Якщо дитина після щеплення захворіла

У п'ятницю Петрикові зробили щеплення, у понеділок він почав кашляти, а в середу лікар поставив діагноз «запалення легенів». Одвічні запитання: чому це відбуло­ся і, зрозуміло, хто винен?

З точки зору батьків, винне у всьому щеплення — цей факт очевидний і лежить на поверхні — заглиблювати­ся не дуже хочеться. Насправді вірогідних причин три:

1. Неправильні дії безпосередньо після щеплення.

2. Додаткове інфікування, найчастіше гостра респі­раторна вірусна інфекція на тлі «зайнятого» імунітету.

3. Зниження імунітету взагалі «завдяки» відповідному вихованню.

Так хто винен і що робити, щоб цього не відбулося? Питання риторичне, адже очевидно, що здатність дити­ни нормально реагувати на щеплення багато в чому залежить від системи догляду та виховання. А це вже повністю в компетенції батьків.

ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНІ ПРЕДМЕТИ. ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ ПРИ ЇХ ВИЯВЛЕННІ

Сьогодні вибухові пристрої та предмети часто маскують під гаманці, мобільні телефони, мініпрогравачі, дитячі іграшки, авторучки, які поміщені у звичайні портфелі, сумки, банки, пакунки і залишені у багатолюдних місцях. Поводження з вибухонебезпечними предметами вимагає граничної уваги і обережності.

Оминайте снаряди, які не розірвалися, вони можуть вибухнути будь-якої миті.

Види вибухових пристроїв: 

1. Бойові патрони.

2. Детонатори та запали.

3. Ручні гранати.

4. Протипіхотні міни.

5. Протитанкові міни.

6. Мінометні міни.

7. Касетні боєприпаси.

8. Артилерійські боєприпаси.

9. Авіаційні бомби.

10.Саморобні вибухові пристрої.

У разі знаходження вибухонебезпечного пристрою ЗАБОРОНЕНО:

·        наближатися до предмета;

·        пересувати його або брати в руки;

·        розряджати, кидати, ударяти по ньому;

·        розпалювати поряд багаття або кидати в нього предмет;

·        приносити предмет додому.

При знаходженні вибухонебезпечного пристрою:

·        негайно (з безпечного місця) повідомте чергові служби ДСНС (тел. 101),

Національну поліцію (тел.102);

·  не підходьте до предмета, не торкайтеся і не пересувайте його, не допускайте до знахідки інших людей;

·  припиніть усі види робіт у районі виявлення вибухонебезпечного предмета;

·  не користуйтеся засобами радіозв’язку, мобільними телефонами (вони можуть

спровокувати вибух);

·  дочекайтеся прибуття фахівців, укажіть місце знахідки та повідомте час її виявлення.

У випадку, коли в будинку знайдено вибуховий пристрій і Вас евакуюють:

·        одягніть одяг із довгими рукавами, щільні брюки та взуття на товстій підошві, яке захистить від осколків скла та металу;

·        візьміть документи (паспорт, свідоцтво про народження дітей тощо), гроші;

·        під час евакуації слідуйте маршрутом, указаним органами, які проводять евакуацію. Не намагайтеся «зрізати» шлях, тому що деякі райони або зони можуть бути закриті для пересування;

·        тримайтеся подалі від ліній енергопостачання, що впали.

 

ПАМ'ЯТАЙТЕ!

ВІД ВАШИХ ПРАВИЛЬНИХ ДІЙ ЗАЛЕЖАТЬ ВАШЕ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ’Я!

 

Консультація для батьків

« Основні правила поведінки на вулиці» 

Чим раніше ви поясните малюкові правила безпечної поведінки на вулиці, тим вірогідніше, що він не забуде науку і зможе за потреби правильно скористатися цими уроками. Ваше завдання — навчити дитину правильно поводитися в екстремальних умовах.

 

Двір без небезпек. Сучасні малята починають гуляти без супроводу батьків набагато пізніше, ніж ми самі за часів свого дитинства. Але готувати крихітку до самостійних «виходів у світ» потрібно заздалегідь. Так, прогулюючись разом з малюком, обійдіть увесь двір і зверніть увагу на найнебезпечніші місця: люки, підвали, горища, будівельні майданчики. Важливо не просто сказати: «Сюди ходити не можна! Це небезпечно!» Треба пояснити дохідливо, чому саме не можна: у люк можна впасти, двері підвалу може хто-небудь закрити, і тоді дитина залишиться там (якщо малюка замкнули в підвалі, не треба кричати і плакати, краще щосили стукати в двері — так швидше хто-небудь почує і прийде на допомогу). Велику небезпеку можуть становити навіть припарковані біля будинку машини. Зазвичай малюки чітко засвоюють, що з машинами, що рухаються, треба бути вкрай обережними. А ось автомобіль, що стоїть, не викликає в них занепокоєння. Розкажіть дитині, що автомобіль може несподівано поїхати, і водій не помітить малюка, який, граючи, сховався за багажником. Тому не можна бігати, і тим більше ховатися навколо машин, а якщо під машину закотився м’ячик, треба звернутися по допомогу до дорослих. Малюки люблять грати в лікарню, магазин або «варити» для ляльок обіди на іграшковій плиті. Для цього вони рвуть рослини (траву, квіти, листя), що ростуть поблизу, збирають насіння. Однак дитина може спробувати приготовані «ліки» або ляльковий «суп» на смак. Але не всі рослини нешкідливі, як може здатися. Наприклад, у рицини, яку останніми роками часто-густо вирощують біля під’їздів будинків (у народі її називають «пальмою»), смертельно отруйне насіння. Малюкові досить проковтнути 2-3 насіннячка, щоб серйозно отруїтися. Обов’язково пояснюйте дитині, що жодні рослини, ягоди і насіння, зірвані на вулиці, не можна брати в рот. Для гри краще використовувати нешкідливі і добре знайомі рослини, наприклад кульбабу, подорожник, горобину. Гуляючи з малюком у дворі, ви маєте бути твердо впевнені, що навкруги немає відкритих каналізаційних люків. Статистика безжальна: сотні дітей гинуть і отримують травми саме з цієї причини. І тут не допоможуть жодні застереження «дивитися під ноги» і «не наступати». Захопившись рухливою грою, дитина може просто не помітити небезпеку. Тому не сподівайтеся на комунальні служби, а беріть ініціативу до своїх рук: проводьте з іншими батьками періодичну ревізію і закривайте люки дошками.

 

Правила екіпіровки. Одягаючи малюка на прогулянку, проведіть ревізію одягу. Краще, щоб він був без шнурків, якими можна зачепитися. Бажано, щоб взуття щільно фіксувалося на нозі і не «ковзало». Це зробить ігри дитини безпечнішими.

 

Життя на дитячому майданчику. Як добре, що у дворах є дитячі майданчики з гойдалками! І як одночасно погано, що вони є! Сучасні важкі залізні конструкції мають руйнівну силу. І якщо такі гойдалки на великій швидкості вдарять дитину, це може закінчитися погано. Дітлахи іноді не можуть правильно оцінити безпечну відстань. Тому ви чітко повинні пояснити дитині, що підходити до гойдалок можна тільки збоку, а обходити їх — на великій відстані. Сідати і злізати треба тільки тоді, коли гойдалки зупинені, і в жодному разі не можна з них стрибати. Розкажіть про те, до чого можуть привести порушення цих правил. Сильно вдарити малюка можуть і каруселі, якщо не дотримуватися елементарних правил безпеки.

Так само, як і у випадку з гойдалками, частіше нагадуйте крихітці, що підходити до каруселей, що крутяться, небезпечно. Спочатку треба дочекатися їх зупинки, і тільки потім сідати на сидіння. Звичайно, слід міцно триматися. Будь-який малюк знає, що драбинки, турніки, одним словом, спортивні снаряди — штука дуже цікава і весела. Вони розвивають спритність, витривалість, координацію рухів. І мама не заборонятиме вдосталь полазити і повисіти на них. Звичайно, за умови, що малюк робитиме все це з належною обережністю. Передусім зверніть увагу на покриття спортивного дитячого майданчика. Якщо це пісок, трава, тирса або, в крайньому випадку, дрібна щебинка — сміливо відпускайте туди дитину. Якщо ж майданчик забетонований або заасфальтований, краще пошукати інше місце для ігор. Навчіть дитину правильно сплигувати з драбинки або турніка. Коли дитина розгойдується на перекладині, стрибати треба в той момент, коли тіло починає рух назад. Інакше можна легко впасти.

Усілякі гірки — улюблена розвага дітлахів. Але мамам і татусям варто звернути увагу на їх стан, перш ніж дозволити своїй дитині скотитися з вітерцем. Якщо поручні або борти гірки дерев’яні, то батьки мають перевірити, наскільки добре оброблена поверхня, щоб уникнути заноз на дитячих ручках. Для дошкільнят висота гірки не повинна перевищувати 1,2 м. Перевірте, чи ціле покриття ската гірки, чи немає на ньому щербин. З «правильної» гірки крихітка скачується без зупинки до самого низу і не вилітає на землю, а затримується на спеціально підведеному виступі. Малюк повинен знати, що гірки — не місце для пустощів. Підніматися і з’їжджати треба уважно й акуратно, дотримуватися черги і в жодному разі не штовхати інших малят. Це може спричинити серйозну травму. Звичайно, увесь час стояти поряд з гіркою й опікати малюка не обов’язково. Але краще не випускати дитину з поля зору, щоб вчасно відреагувати на небезпечну поведінку дітей.

Даремно забороняти дітям лазити по деревах. Усе одно рано чи пізно вони випробують навколишні дерева на міцність. Щоб уникнути падінь і травм, краще навчити малюка робити це правильно. Передусім лазити краще тільки по старих деревах, з товстими стволами і гілками. Молоде деревце можна легко пошкодити, і воно загине, а сам малюк, ставши на тонку гілку, полетить униз. Спиратися треба тільки на товсті живі гілки і в жодному разі не на сухі. Слід спочатку перевірити міцність гілки, а тільки потім на неї ставати. І ще: стежте, щоб малюк під час лазіння чергував руки і ноги: наприклад, спочатку перехопив руку, потім переставив ногу. Опора на три кінцівки одночасно знижує небезпеку падіння.

 

Катання на роликах або велосипеді — заняття, корисні в усіх відношеннях, але, в той же час, досить небезпечні. Передусім, потурбуйтеся про засоби захисту маленьких спортсменів. Усілякі шоломи, наколінники і налокітники — це не просто модні «примочки», а те, що вбереже малюка не лише від розбитих колін і обідраних рук, й від травм більш серйозних. Шолом для ролера обов’язково підбирайте з приміркою. Він повинен зручно сидіти на голові, закривати чоло, але не з’їжджати на очі. Будуть незайвими і спеціальні рукавички без пальців. Кататися на роликах краще в спеціально відведених для цього місцях. З велосипедом простіше, тільки обов’язково учіть малюка бути уважним до «пішоходів» і не розвивати високу швидкість там, де є вірогідність збити когось із малюків. Якщо вам разом з маленьким велосипедистом треба перейти проїжджу частину, обов’язково зніміть його з велосипеда і переведіть через дорогу за руку, ведучи велосипед окремо. І звичайно, ніколи не випускайте маленького «гонщика» з поля зору.

 

Бійки — нерідка причина серйозних травм у дітей. Частіше це доля хлопченят, але зустрічаються і задиристі дівчатка, які готові «розбиратися» з кривдником за допомогою кулаків. І кулаки — це ще пів біди. Часто в хід йдуть підручні предмети: палиці, залозки, камені та ін. Одна з головних причин дуже проста: діти ще не розуміють, наскільки серйозно можна поранити супротивника цими предметами. Спрацьовує звичайний кіношний стереотип: героя вдарили по голові здоровенним булижником, а він собі не лише живий, але й цілком здоровий. Подібні сцени спотворюють уявлення наших дітей про реальну силу удару, про біль, про те, наскільки насправді крихке вразливе людське життя. І хто як не мами і татусі повинні пояснити малюкам ці прості істини? Якби з усіма дітьми говорили про можливі наслідки таких ось бійок, дитячого травматизму було б дедалі менше.

 

Ще одна небезпека — великі і маленькі чотириногі, причому не лише бродячі, а й справжнісінькі домашні. Йдеться не стільки про небезпечні хвороби, які можуть переносити тварини, скільки про собачу агресію, жертвами якої іноді стають діти. Безперечно, ви повинні виховувати в дитині любов і довіру до братів менших, але малюк повинен чітко знати, що собаки бувають різні і не завжди добрі. До того ж, краще взагалі не підходити до незнайомих тварин. Розкажіть малюкові, що не можна розмахувати руками або палицею біля собаки. Він подумає, що його хочуть ударити, і може вкусити. Не слід гладити незнайомого собаку. Йому це може не сподобатися. Дитина повинна знати, як поводитися, якщо напав собака. Якщо поруч немає рятівного притулку — під’їзду або дерева — не слід утікати, собака все одно наздожене. Покажіть малюкові, як треба захистити лице і шию, притиснувши підборіддя до грудей і закрившись зігнутими в ліктях руками. Дорослі обов’язково прийдуть на допомогу. 

Консультація для батьків:

"Правила пожежної поведінки

   для батьків та дітей"

       Пожежі є найбільш руйнівним видом стихійних лих для людства. Щорічно вони не тільки завдають матеріальної шкоди, а й позбавляють людей здоров’я і навіть життя. Особливо вразливі в таких ситуаціях діти – вони не володіють необхідними навичками виживання в екстремальних ситуаціях і часто просто намагаються сховатися від вогню під ліжком або у шафі. Сьогодні ми розповімо, що кожна дитина повинна.

Як розповісти дітям?

Оптимальний спосіб, за допомогою якого можна донести до дітей основні правила поведінки на пожежі, залежить від віку дитини. Дітям дошкільного віку найкраще підходять ігрові сценарії, постановки, казки та оповідання, аматорські вистави за участю дітей та інші легкі і максимально доступні форми передачі знань та навичок. Школярам молодших класів можна запропонувати навчальні уроки з елементами малювання. Для якостної замальовки можна використовувати знаки пожежної безпеки з поясненням їх сенсу, плани евакуації будівлі школи та інші схеми.

 

 

 Для дітей старшого віку можна влаштовувати зустрічі зі співробітниками служб порятунку, квести та завдання на об’єктах, використовувати пожежний інвентар й вогнегасники.

Головне питання

Кожна дитина, незалежно від віку повинен знати відповіді на прості питання, які можуть врятувати йому життя в критичній ситуації:

- що необхідно робити, якщо в будинку, квартирі, дитячому садку або школі пожежа? Правильна відповідь – вийти з охопленого вогнем приміщення або будівлі, а потім зателефонувати в службу порятунку за номером 101 або 112, назвати своє ім’я, адресу та причину виклику;

- чи можна грати з сірниками, бенгальськими вогнями, феєрверками або запальничками? Грати з будь-якими предметами, які можуть викликати загоряння, дуже небезпечно;

- чи можна чіпати електроприлади мокрими руками? Ні в якому разі! Вода – чудовий провідник електрики і дотик електроприладів під напругою мокрими руками може призвести до короткого замикання і займання проводки;

 

 

 

 

 

 

- чим можна і чим не можна гасити пожежу? Звичайну пожежу можна гасити водою, піском, землею та іншими сипучими матеріалами. Для цих цілей підійдуть земля з квіткового горщика, порошкоподібний засіб або пральний порошок, пісок з лотка для тварин. Крім того, на вогонь можна накинути щільну тканину і притиснути краю до поверхні – для цього підійде ковдра, пальто, щільне покривало.

Що потрібно знати?

Кілька простих правил, які повина знати кожна дитина на випадок пожежі:

- головне – вийти з охопленої вогнем кімнати або будинку;

- якщо самостійно зателефонувати в службу порятунку не можна – потрібно покликати дорослих на допомогу. Для цього можна використовувати сусідів або перехожих;

- дим набагато небезпечніше, ніж відкритий вогонь. Під час пожежі потрібно дихати через мокру ганчірку і рухатися до виходу поповзом-внизу диму менше;

- головне правило під час пожежі – зберігати спокій і чекати приїзду рятувальників.

 

 

 

 

 

 

 

Чого робити ні в якому разі не можна!

Ну, і наостанок поговоримо про категоричні заборони. Під час пожежі, ні в якому разі не можна:

- ховатися від вогню під ліжком, в шафі або під ковдрою. Перший інстинкт дитини – сховатися від небезпеки. На жаль, саме ця дія і призводить до великої кількості трагічних випадків;

- користуватися для виходу з дому ліфтом. Ліфт є пасткою під час пожежі – навчіть дитину використовувати пожежні виходи;

- намагатися погасити вогонь самостійно. Невелике вогнище пожежі за умови наявності вільного виходу з дому можна спробувати погасити, але якщо вогонь вже відрізає шляхи відходу – ризикувати не треба. Для маленьких дітей це особливо актуально – навчіть дитину відразу виходити по евакуаційних шляхах;

- збирати іграшки або намагатися врятувати домашніх вихованців під час пожежі.  

«Вчимо дітей доглядати за кімнатними рослинами»

     Зазвичай діти охоче допомагають доглядати кімнатні рослини, особливо, якщо перетворити це на захоплюючу гру. Можна зробити спеціальний лікарський халат з бейджиком та укомплектувати спеціальну аптечку «лікування» для кімнатних рослин.

  В аптечку покладіть: пульверизатор, губку, щіточку, кисть, лійку. 

Можна проводити з дітками бесіди з профілактики квіткових хвороб. Розповісти, які рослини люблять світло, а які тінь; які віддають вологу, а які не дуже. Діти запам'ятають, що не можна залишати пил і грязь на листі, бо рослинам буде важко дихати. У лісі, на полях та цибулях пил змивається дощами, а про кімнатні рослини повинні піклуватися люди.

   Також юні квіткарі повинні знати, що якщо пошкоджений пагін – видаляємо пошкоджену частину. Після цього забезпечуємо посилене харчування рослині, і вона піде на виправлення. А зламані стеблинки та листочки потрібно поставити у воду, щоб вони пустили корінці, після чого їх пересадити.

Що ще можна довірити маленьким помічникам? Відомо, що всі діти люблять робити поробки, ось і дозвольте їм прикрасити квіткові горщики та вазони. Старші діти цілком упораються з технікою декупаж, а значить, красиво та оригінально оформляти квіткові будиночки.

Рекомендую Вам:

- Понаблюдайте з дитиною за кімнатними рослинами у Вас вдома. Зверніть увагу на листя, стебла, квіти. Поставте запитання: «Якого кольору листя, квіти? Які вони? (Великі, маленькі). Скільки їх?

- Розкажіть про те, що рослини живі, за ними потрібно доглядати (поливати, протирати листя.) Їм потрібно багато світла. У цих умовах вони добре собі відчувають, не хворіють (у них не сохнути і не в'янути листочки). На них приємно дивитись, ними можна милуватися.

- Запропонуйте допомогти Вам полити квіти водою з лійки.

- Покажіть, як потрібно протирати великі листочки кімнатних рослин, використовуючи ганчірочку.

Гра «Закінчі речення»

Я починаю речення, а ти продовжуєш, починаючи свій відповідь зі слів «для того, щоб».

- Кімнатні рослини необхідно поливати (.... для того, щоб вони не зів'яли).

- Листя на кімнатних рослинах потрібно протирати (... для того, щоб вони могли дихати).

- Кімнатним рослинам потрібне сонячне світло (... для того, щоб вони могли добре рости).

- Кімнатні рослини потрібні людині (... для того, щоб прикрашати її будинок).

- А для чого ще кімнатні рослини потрібні людині (... для того, щоб очищати повітря).

❗"ЯК НАВЧИТИ ДІТЕЙ БЕРЕГТИ І ЛЮБИТИ ПРИРОДУ?"🌳💐

Залучаючи дітей до тісного спілкування з природою, пізнання світу рослин і тварин, ми, дорослі, сприяємо активному розвитку у дітей таких якостей, як доброта, терпіння, працьовитість та милосердя. Ці риси, закладені в ранньому дитинстві, міцно увійдуть до характеру людини, стануть його основою. І тоді можна бути спокійним за природу та молоде покоління.

❗Шановні батьки! Будьте прикладом для своїх дітей! Дотримуйтесь правил поведінки у природі!❗🌳🔥

1. Не рвіть даремно квіти – вони прекрасні у полі, у лісі, на воді!

2. Не рубайте дерева та кущі!

3. Дотримуйтесь правил пожежної безпеки у природі.

4. Не руйнуйте мурашники, гнізда птиц, помешкання тварин. Ретельно ставтеся до всіх живих істот.

5. Будьте справжніми громадянами своєї країни, активними захисниками рідної природи.

Природа – наш друг, наша среда! Берегти та охороняти її священний обов'язок кожного людини.

В рамках екологічного марафону 🌍

Консультація:👪

🌿"Виховання у дітей раннього віку дбайливого ставлення до природи"🌿

🌱Відношення до природи потрібно виховувати у дітей ще в ранньому віку. Саме з ранніх років людина починає пізнавати красу, різноманітність природи. 👪

👪Виховання у дітей раннього віку дбайливого ставлення до природи покладається саме на батьків. І щоб пояснювати дітям як берегти природу, щоб прищепити їм якісь природознавчі навички, дуже важливий особистий приклад! У вихованні у дитини дбайливого ставлення до природи немає і не може бути дрібниць. Зірвана просто так квітка, спіймана з цікавості метелик, розтоптань у запалі переслідування жучок - все це при байдужому ставленні зі сторони дорослих може призвести до дуже небажаних наслідків.

🌷Любов дітей до природи починається з осмислення її цінностей. Тому перш за все потрібно показати пізнавальну та естетичну цінність природи. Завдяки цьому з часом і розвинеться дбайливе, відповідальне ставлення до навколишнього природного середовища.

🌸Зацікавлювати дитину батьки можуть найрізноманітнішими способами. Наприклад, вирощування домашніх рослин. 

Відповідальність - важлива людська якість. І саме його ми розвиватимемо, довіряючи дитині життя зелених вихованців. 

🏵️Кожна батьківщина має у розпорядженні всі можливості для того, щоб збудити, розвинути у дитини інтерес до життя природи, потребу постійного спілкування з нею.

🌳 Велике виховне значення мають регулярні сімейні поїздки до лісу, поля, на річку чи озеро. Дитина, під благотворним впливом батьків, поступово сприймає красу природних ландшафтів, вникає у таїнства життя природи. У безпосередньому зіткненні з природою у дітей розвивається спостережливість, допитливість, інтерес до природних об'єктів.

📚Дуже велике значення має читання вголос книг про природу, життя тварин. Залучаючи дитину в обговорення прочитаного, дорослі пояснюють незрозумілі моменти, спрямовують його думки та інтереси на життя природи.

🐶🐱Особливо дитини тягне до тварин. Він страстно бажає мати і опікати якесь живе существо. З тваринами дитина може емоційно спілкуватися – грати та розмовляти. З появою вдома домашнього улюбленця дитина стає більш рухомою та ловкою, удосконалюється їх моторика і координація рухів. Наявність тварини в будинку робить дружньою та згуртованою сім'ю.

👐Так само величезне значення має художньо-творча діяльність дітей. Ліплення з глини, пластиліну, всі види аплікацій, конструювання із застосуванням круп, тесту та природних матеріалів, малювання за допомогою рослинних елементів - все це сприяє вихованню любові до природи у дошкільників. Прагнення зробити гарніше, краще впливає на світ почуттів, дозволяє розкрити творчий потенціал, підвищує рівень розвитку мовлення у дошкільників, діти вчаться творити, вчаться розуміти і бачити красу та багатство природи.

🌿Екологічне виховання буде дійсним лише в тому випадку, якщо в батьківщині існує постійне, щоденне спілкування дорослих з дітьми. Не шкодуйте свого часу на ігри з домашніми тваринами, на ботанічні експерименти, на читання добрих віршів та оповідань про природу, на прогулянки. І тоді ваші діти і у дорослій житті будуть осознані та завзято ставитися до всього живого і неживого на Землі.

Дитинство – час, коли формуються основні засади розуміння навколишнього світу та ставлення до нього. Саме тому дуже важливо з перших років життя пояснити малюкові про важливість правильного поводження до природи та всього живого в цілому.

Ми повинні навчити дітей не лише брати від природи, а й піклуватися про неї, охороняти її. З цього починається відповідальність за все живе на планеті. Якомога частіше давайте дітям можливість спілкуватися з природою, вивчати її, спостерігати, помічати її красу, милуватися нею.

🏘️"Зробимо свою квартиру безпечною"🏢.

Пропоную переглянути поради, які б зробили наш дім безпечним для дітей: 👪

🔸Вікна, балкони, підвіконня

 Поміняйте всі ручки на вікнах (навіть, якщо ніколи не відчиняєте це вікно) на такі, що мають захисні замки. Це легко зробити самостійно. Не сподівайтесь на москітну сітку — вона не втримає ваги дитини, якщо на неї зіпертися.

🔸Балкони повинні бути чисті або (якщо вони є складом для мов) недоступні для дитини. Чистий балкон — це порожній балкон, без крісел, підставок, вазонів, столиків — всього, що дитина може використати як сходинку, щоб глянути за огорожу чи біля вікна.

Балкон можна заскліти, або встановити листи органічного скла хоч з одного боку на рівні очей дитини — це задовольнити цікавість побачити світ без потреби підніматися вище та перехилятися. Це не дає 100% гарантії, але значно зменшує ризики.

🔸Прямі гострі куті

 Плануйте приміщення так, щоб там було якнайменше прямих кутів (двері, столи, підвіконня, пороги, табурети, шафи, поліці). Або ж переплануйте його з появою дитини.

 Встановіть силіконові чи інші м'які накладки на гостре вугілля. Їх є чимало найяскравіших кольорів, форм і цін (від 9 гривень). Але пам'ятайте — що яскравіший колір має захисна клейка стрічка, тим більше вона привертає дитячу увагу, і як наслідок — постійні спроби з боку дині її віддерти. Повірте, зробити це простішим, ніж вам може бути. Тому краще обирати найменш помітний і непривабливий для дитячого ока колір.

🔸Якість матеріалів для меблів

 Принюхайтеся до меблів, особливо, якщо вони нові. Помірний, але стійкий запах клею чи іншої хімічної речовини, якою оброблена поверхня, може спричинити алергічні реакції (сип на шкірі, проблеми дихальних шляхів).

Такі запахи з часом можуть стати менш різкими і не дуже відчутними, та все ж вони залишаються біля кімнати на рік, а то й більше. І якщо така меблі стоять дитячій спальні, то фактично — це 8 — 10 годин глибокого інтенсивного дихання.

Саме тому обговорюйте подібні деталі із продавцем/виробником до того, як заплатите гроші. І обов'язково домовитись про варіант повернення, якщо запах буде відчутним.

🔸Важкі меблі, які дитина може на собі перекинути

 Закріпіть шафи, комоди та інші габаритні меблі. Для цього є спеціальні якорі чи ремінці. Підбираються вони індивідуально, після оцінки розміру і потенційної ваги наповненої конструкції, стіни, до якої будете кріпити меблі. Для надійності займіться кріпленням особисто або довірте це надійній людині. Якщо це робить випадковий майстер — перевірте його роботу.

 Плазмові телевізори закріпіть на стіні. У жодному разі не розміщуйте їх на полицях, комодах, столах.

🔸Розетки

 Закрийте всі розетки біля будинку «заглушками». Вони продаються у магазинах комплектами. Варіантів чимало — одні можна витягнути руками, інші спеціальним ключем, треті за допомогою іншої заглушки. Головне – підібрати такі, що підійдуть саме для ваших розеток. Про це дізнайтесь заздалегідь, оскільки за українським законодавством подібні товари (кріплення для меблів, заглушки для розеток тощо), як і товари особистої гігієни, не підлягають поверненню в магазинах.

 Встановіть пристрій захисного відключення, або як його ще називають «дифреле» — ця штука миттєво знеструмить квартиру, щойно живе істота торкнеться оголеного дроту або пошкодженої поверхні електроприладів.

🔸Унітаз

 Якою б безпечною не видавалася ця вкрай потрібна в будинку конструкція — у неї теж можна встромити голову. Втім, якщо до цього ваша дитина до цього не додумається, то взятися за нього руками або ж кинути в середину щось цінне неодноразово спробує. Для таких випадків передбачено опцію щільного блокування кришки унітазу спеціальними кріпленнями, які просто зняти вам і майже неможливо дитині.

 А можна просто зачиняти двері до туалету.

🔸Ванна

 Завжди починайте вмикати холодну воду першою. А вже потім гарячу. Робіть так самі і привчайте до цього дитину.

 Покриття у ванній кімнаті не повинно бути слизким, а якщо все ж таки у вас лежить ковзка плитка - покладіть на неї гумовий киломок.

 Ніколи не залишайте дитину у ванній наодинці. Навіть на долі секунди. Якщо вам терміново треба відійти – беріть дитину із собою.

 🔸Всю побутову хімію зберігати якомога вище.

🔸Кухня

Це одне з найнебезпечніших для дитини місць біля дому.

🔸Крані газової плити. Дитина не зможе їх крутити, якщо одягнути на кожен із них спеціальний захисний ковпачок.

 Від відкритого вогню на плиті та попадання крапель/шматків гарячої страви на дитину убезпечити спеціальний захисний екран — він прикріплюється на всю поверхню духового шафи, а також у вигляді діагонального бортика з оргскла безпосередньо на краю плити. Та все ж таки намагайтеся користуватися розташованими подалі від краю плити конфорками.

🔸Скляний посуд, виделки, ножі, пляшки і т.д. перенесіть у горішні шафи, доки дитина навчиться всім цим користуватися. А щоби задовольнити цікавість і чимось зайняти малюка на кухні — виділити їй окремий шафу в зоні досяжності, куди покладіть справжні, не іграшкові, але безпечні речі: металевий посуд, ложки, черпаки, силиконові форми для випічки і т.п.

🔸Перекладіть у недоступні для дитини місця всі крупи, бобові, макаронні вироби. Без нагляду навіть 5-річна дитина заради цікавості може запхати в ніздрю, наприклад, квасолину.

В рамках тижневика з безпеки життєдіяльності ❗"Основні правила безпеки на дитячих майданчиках"🧒

*Діти дошкільного віку повинні гуляти на майданчику лише під наглядом дорослих. *Дитина у віку до 7 років не здатна адекватно оцінювати рівень небезпеки своїх вчинків і, загравшись, може отримати травму сама або травмувати іншу дитину.

Перед тим як дозволити дитині грати на дитячій площадці, дорослі повинні оцінити її безпеку. Необхідно перевірити цілісність ігрових конструкцій, наявність гострих кутів та країв. Качелі та каруселі перевіряють на стійкість та міцність кріплень і сидінь

*На самому майданчику не повинно бути небезпечних предметів. Якщо майданчик не виглядає надійно та безпечно, краще підібрати для прогулянки інше місце.

Краще вибирати майданчики зі спеціальним гумовим покриттям або ті, де насипаний пісок. Асфальтове покриття найбільш небезпечне при падінні та заборонене для використання на дитячих майданчиках.

*Перед тим як садити дитину на металеву гірку або качелі, потрібно перевірити температуру поверхні. У спекотну пору року ігрові елементи з металу сильно розжарюються і можуть обпекти дитину.

*Важливо правильно підібрати одяг та взуття дитини. Речі краще вибирати без великої кількості застібок, дитина повинна мати можливість вільно рухатися.

У цей складний для нас час пожежні показують собі з найкращої сторони. Вони мужньо борються з вогнем і димом.

Бажаємо всім пожежникам перемоги у боротьбі з вогнем та сили духу, а нашим маленьким патріотам знати правила пожежної безпеки 🔥

Консультація для батьків "Дитяча кімната. Якою вона має бути безпечна кімната"

Насамперед потрібно пам'ятати, що облаштування дитячої кімнати базується на трьох ключових параметрах: функціональність, безпека та позитивні емоції. Недостатнє дотримання хоча б одного з них змушує забути про будь-який комфорт для твого малюка.

Дитяча кімната – це територія найменшого члена сім'ї, тому треба з особливою ретельністю підійти до її оформлення. Важливо продумати шкірну дрібницю.

Говорячи про функціональність, важливо розуміти, що дитяча кімната – це не просто спальня, а в перші роки дитини, ще й ігровий майданчик. Тут має бути достатньо місця, щоб помістити не лише ліжко, а й зберігати іграшки, а також можливість грати з ними, не сковуючи собі в рухах.

Також потрібно пам'ятати про кількість дрібних деталей. Розглядання дрібних завитків на килимі або шпалерах, за твердженням фахівців, допоможе розвинути уяву твого малюка.

З точки зору безпеки дитячої кімнати, в першу чергу слід звернути увагу на циркуляцію повітря в приміщенні, розетки та електричні прилади, а також відсутність гострих кутів. З циркуляцією повітря все досить просто: дитяча кімната має добре провітрюватися. Чи не за яких обставин не допускається навіть мінімальної присутності протягів, адже дитячий імунітет ще не так захищений навіть від найменшої застуди.

З розетками все трохи складніше. З одного боку, їх має бути достатня кількість, адже з кожним роком у дитини все більше буде з'являтися електронних іграшок і навіть дитячих гаджетів, які вимагають електроживлення. У той же час, велика кількість розеток небезпечна, особливо з огляду на сучасні тенденції встановлювати їх над плінтусом, куди легко дотягнеться рука малюка. Тому, позбутися заздалегідь про заглушки, а також якості встановлюються розеток, щоб вони були міцними та безпечними.

Найкраще підійдуть меблі з дерева – натурального та екологічно чистого матеріалу.

Нарешті, позитивні емоції можуть подарувати інтер'єр дитячої кімнати, виконаний без різких та агресивних кольорів.

Діти ведуть активну життя поза домом – у школі чи дитячому садку. Тому, приходячи додому, вони повинні потрапити в більш спокійну атмосферу, що допоможе зняти збудженість і погасити його високу активність. Фахівці радять віддавати перевагу теплим оливковим, рожевим та жовтим тонам, а також радити уникати фіолетових та яскраво-червоних відтінків.

З роками у малюка з'являтимуться свої інтереси, і він напевно захоче, щоб його кімната нагадувала йому про улюблене мультфільмі чи комп'ютерну гру. Тому, не дивуйся, якщо за якусь годину дитяча кімната буде наповнена персонажами Черепашок-ніндзя або Angry Birds – головне, щоб вона приносила радість дитині і бажання в ній перебувати.

У дитячій кімнаті обов'язково повинні бути:

Стілець. Висота підбирається просто – спина при посадці щільно прилягає до спинки стула, а ноги зігнуті під прямим кутом вільно дістають до пола. Спинка стільця повинна бути зручною.

Стіл. На стільниці поміщаються: розгорнутий альбом, настільна лампа, підставка із ручками та олівцями. Можна розмістити освітлення на стіні, тим самим заощадивши місце на столі. Бажано мати тумбочку для корисних дрібниць. Місця під столом повинно вистачати для того, щоб дитина простягла ноги.

Шафа. Невисокий і стійкий – відповідає зростанню твоєї дитини, щоб він самостійно міг розкласти свої речі

Ліжко. Нерозбірна конструкція з невисокою спинкою підійде найбільше. Якщо вільного місця недостатньо – купи диван “книжку”, або обладнаний механізмом викочування.

Як говорити з дитиною про війну

     Війна приносить у життя дітей втрату, невизначеність, активізує страх та тривогу. Діти втрачають звичайну повсякденність та упорядкованість життя. Зазвичай відчуття безпеки та захищеності діти шукають у своїх батьків.

        1. Діти з найменшого, дошкільного віку, мають право знати, що відбувається в їхній країні, але дорослі також мають відповідальність убезпечити їх від небезпечного контенту. Говоріть з дітьми зрозумілою їм мовою, через казки та історії, де, наприклад, козаки боролися проти зла, захищали свою землю (“Котигорошко”, “Чарівні історії про козаків”). Під час розмови слідкуйте за реакціями дитини та будьте чутливими до її рівня тривоги. Це нормально, якщо ви дуже переживаєте через те, що відбувається, але пам'ятайте, що діти сприймають емоційні сигнали від дорослих, тому говорячи з дитиною, намагайтеся тримати контроль над емоціями. Нагадайте, що багато людей наполегливо працюють не лише в Україні, а й у всьому світі, щоби закінчити війну. 

        2. Будьте уважними до того, яку інформацію отримують діти, прислухайтеся до їхніх розмов, аналізуйте їх запитання до Вас . Діти можуть отримувати інформацію з різних джерел, тому важливо уточнювати у ашої дитини, звідки вона дізналася ту чи іншу інформацію і якщо вона неточна чи неправдива - виправити це. Можна почати з таких запитань: Це цікава думка. Розкажи, чому ти так думаєш?», «Мені важливо почути твою думку про це…», «Як ти думаєш, де ми можемо отримати більше інформації про це?». Навчіть дитину тому, що таке медіаграмотність та критичне мислення, розкажіть про те, як і для чого можуть поширюватися фейки. Саме тоді, коли дитина запитує, висуває гіпотези, шукає причини - вона мислити, важливо скеровувати дитину та вчити перевіряти знайдену інформацію в різних джерелах, які вважаються достовірними. Нагадайте дитині, що вона може поговорити з Вами чи іншим значимим дорослим, коли захоче. 

      3. Подумайте про те, щоб виключати новини при дітях дошкільного або молодшого шкільного віку. Новинний контент наразі є травмуючим для них, може викликати багато занепокоєння та підсилювати тривогу та страх. З дітьми середнього шкільного віку та підлітками ви можете використовувати перегляд новин як можливість обговорити, що відбувається в країні та у Вашій громаді зокрема з використанням вищезазначених порад. Також подумайте, як і що В і говорите про ситуацію з іншими дорослими, особливо коли дитина може це чути або бути присутньою під час розмови. Намагайтесь, наскільки це можливо, ввечері, замість перегляду новин з дітьми, робити з ними релаксаційні вправи, грати в ігри, дивитися мультфільми чи читати казки разом.

     4. Дітям важливо знати, що люди допомагають одне одному. Розкажіть, наприклад, про роботу волонтерів, які надають підтримку всім, хто її потребує, або про те, що робить територіальна оборона. Якщо дошкільня чи дитина молодшого шкільного віку захоче підтримати тих, хто допомагає, намалювавши малюнок, плакат чи написавши вірш - підтримайте її у цьому. Підлітки можуть виявити бажання приєднатися до роботи в гуманітарному штабі чи іншій діяльності. Розкажіть їм, як це зробити, і пам'ятайте, що безпека Вашого підлітка - понад усе. Відчуття того, що ми всі робимо щось для наближення победи, придає відчуття єдності та приносить стишення та психологічний комфорт.

        5. Оскільки війна триває і новини про воєнні події оточують нас звідусіль, триваючи нон-стоп, важко зосередитися на чомусь іншому. Водночас Ви – батьки, найбільш значущі люди та орієнтир для своєї дитини, а їй дуже важливо, щоб Ви цікавилися і новинами із її життя. Продовжуйте спостерігати за станом дитини, запитуйте час від часу: «Як у тебе справи?», «Як ти відчуваєшся?», «Що в тобі нового? Чи ти знаєш, як справи у …(ім'я друга/подруги дитини?«, «Чи є у тебе питання, які б ти хотіла/хотів обговорити?»). 

      6. Омежте своє перебування в мережі та читання новин, наскільки це можливо. Натомість зосередьтеся на якомусь важливому завданні чи робіть те, що допомагає розслабитися та відновитися. Діти зрозуміють реакцію дорослих на новини, тому якщо Ви справляєтеся з ситуацією - це допомагає і дітям.  

Як говорити з дитиною про насильство

          1. Розмовляйте з дитиною

    Дорослі , які постійно розмовляють з дитиною , переважно знають картину її життя – що відбувається в садочку , школі , хто є друзями , а хто ворогами .

    Розмовляйте з дитиною, коли тільки маєте нагоду, розпитуйте, дозволяйте багато говорити саме дитині, не розказуйте замість неї, лише запитуючи «так» чи «ні». Якщо щоденне завантаження дня не дозволяє приділяти розмовам годину, особливо з дітьми старшого віку, коли графіки батьків та дітей не завжди співпадають, скористайтесь сучасними цифровими можливостями – сімейний чат, листування у соцмережі . Контролювати кожен крок дитини не варто, але знати, як проводити день дитина – обов'язок дорослих.

     Постійні розмови з дитиною дозволять виявити щонайменші ризики, які можуть трапитися з дитиною і нівелювати їх на початку.

        2. Довіряйте дитині

     Дитина повина знати, що дорослі йому довіряють, і що він може довіритися дорослому. Для побудови таких відносин, демонструйте не на словах, а на прикладах, що В і вмієте берегти таємниці, що не здійматимете скандал за кожну дрібницю, а просто вкажете, як було б зробити краще.

    «Навіть якщо В і помітили обман дитини, не поспішайте її карати та засуджувати. Перш за все варто подумати над причинами обману, а вони завжди є. Наприклад, дитина боїться покарань, тому не говорити правду, чи їй соромно визнати свої помилки, або ж не хоче Вас засмучувати . Розуміючи почуття дитини Вам буде легше налагодити з нею довірчий контакт, заспокоїти та допомогти розкритися. Почати розмову можна з таких слів: «Бачу, що ти засмучений/на чомусь. Розкажи все, як є, навіть якщо соромно». «Обіцяю, ми не будемо тобі карати, а поможемо розібратися в ситуації, розкажи, що сталося». «Якщо ти чогось дуже хочеш, розкажи нам, ми зараз подумаємо, як це отримати». «Всі твої бажання важливі і заслуговують на увагу, ти можеш чесно розповісти нам про них» 3.

    3. Не прикрашайте проблеми «бантиками»

     Розповідайте дітям щодо складних ситуацій, які можуть із ними трапитися, прямо. Дитина має відрізняти стандартну ситуацію від критичної та точно розуміти, що з нею трапилася проблема (часом діти не розуміють, що щось відбувається не так, неправильно). Це стосується і проблеми насильства над дітьми. Не надягайте на дитину «рожеві окуляри». Так, проблема насильства над дітьми існує у світі, в Україні, може трапитися у школі, на вулиці, у соціальній мережі. І найстрашніше, що обидник – це не завжди незнайомець, нашкодити дитині може і людина із близького кола. Зазвичай такі люди входять у довіру та систематично «підготовлюють» дитину до своїх злодіянь. Потрібно вчасно виявляти та розповідати про проблеми дорослим. Дитина точно має розуміти, що «вона – не іграшка».

              4. Кордони тіла дитини

     Говоріть з дитиною також і про сексуальне насильство. З дітьми старшого віку про проблему можна говорити прямо, розповідати на прикладах, що певна історія трапилася, обговорити, чи можливо було її уникнути емоцій, з дитиною). Діти молодшого віку чітко мають володіти інформацією про кордони тіла — використовуйте правило «Тут мене не торкайся» : ніхто не має права торкатися дитини в тих місцях, які зазвичай закриті нижньою білизною самих місцях (звісно, ​​не йдеться про ситуацію, коли потрібно звернутися до лікаря).

         5. Шантаж дитини

     Розповідайте дітям і про те, що її можуть начати шантажувати. Дитина має знати, що те, що завдає їй образу, і покривається словами «нікому не розповідай» потрібно негайно викрити – розповісти батькам, вчителям, дорослому, якому довіряють. Дитина повина знати, що дорослий допоможе припинити шантаж та підтримка . Поясніть, що чим далі йде замовчування проблеми, тим глибше вона поранить.

           6. Насильство через екран

   Відсутність інформаційної гігієни – проблема не лише нашої країни, діти схильні не вирізняти контент та, внаслідок, можуть стати жертвами насильства через екран. Проводьте певну годину в інтернеті разом, переглядайте спільно сайти покупок, качайте разом ігри, дивіться нові іграшки, із старшими – нові гаджети. 15 хвилин в інтернеті з дитиною поруч, дозволятимуть вам нативно розповідати, що є «хороші» сторінки, а є «погані», що є злочинці, які можуть видавати собі за добродіїв. Навчіть дитину фільтрувати контент.

        7. Будь-яку проблему можна вирішити

    Цю фразу повторюйте дитині щодня, кілька разів на день, як мантру. Чим частіше дитина буде чути, що «будь-яку проблему можна вирішити», тим менша вірогідність того, що вона знайде в своїй голові проблему, яку вирішити не можна. Якщо проблема вже виникла, її потрібно прийняти, якнайшвидше повідомити дорослим про її існування, знайти рішення та забути про проблему. Цей алгоритм також промовляйте дитині – так вона знатиме не лише стандартну завчену фразу, а й чіткий алгоритм дії.

 

 Безпека дітей на ігровому майданчику

    Уважно стежте за своєю дитиною під час перебування на ігрових майданчиках , будьте обережні і намагайтеся уникнути потенційно небезпечних місць . Перед тим , як відпустити дитину грати завжди перевіряйте , наскільки безпечна поверхня на майданчику . Діти віком до 7 років повинні перебувати на дитячій площадці під наглядом дорослих.

Правила безпеки на дитячому майданчику

• Якщо є така можливість, то краще, звичайно, ходити грати туди, де насипаний пісок або укладено гумове покриття, а не покладено асфальт.
• Ігрові елементи повинні бути цілими, без розбитих або поламаних частин, тим більше, неприпустиме відсутність будь-яких частин.
• Навчіть дітей обходити стороною качелі та каруселі, на яких уже хтось перебуває. Не дозволяйте зстрибувати на ходу. І розкажіть про те, що при можливому падінні з качеля необхідно присісти, а не вставати в повний зріст, ризикуючи отримати удар.
• Перевіряти необхідно і температуру ігрових елементів, оскільки у літні спекотні дні залізні дитячі гірки та каруселі під прямими сонячними променями дуже сильно нагріваються.
• Особливу увагу батьки повинні приділити тому, як одягнути та взути дитину перед походом на дитячу майданчик. Краще не одягати кофтинки з капюшоном, бо дитина може зачепитися ними за щось. Крім того, на одязі має бути мінімальна кількість різних застібок. Підбирайте зручні речі, в яких дитина буде вільно рухатись.
• Не обвивайте слизької взуття або шльопанці, вони можуть стати причиною падіння і, відповідно, травми.
• Обов'язково приділіть увагу пісочниці. Адже в її вмісті може виявитися, що завгодно: бите скло, шприц і сигаретні недопалки і т.п. Перед тим як дозволити дитині грати в піску, слід поважно оглянути пісочницю і прибрати всі небезпечні предмети. Також поясніть дитині, що граючи з піском, не можна кидатися ні м, а руки не можна брати до рота.
• У вашій сумці для прогулянок повинні завжди лежати прості антисептичні засоби - салфетки, зеленка у вигляді фломастера, пластирі, що дасть змогу надати першу допомогу при невеликих ударах та ссавцях.

Щоб дитина засвоїла і дотримувалась правил безпечної поведінки на дитячому майданчику, необхідно обговорювати можливі ситуації, розповідати, як їх уникнути.

 

❗Пропонуємо батькам ознайомитися з алгоритмом розвитку навички особистої безпеки дітей дошкільного віку (3-6 років) за професійними порадами фахівців у сфері психології та педагогіки — команди UNICEF Ukraine, Всеукраїнського фонду «Шаг за кроком» та дитячого та сімейного психолога Світлани Ройз.

 10 поступових кроків (сходинок) до розвитку навички особистої безпеки дітей дошкільного віку:

1️⃣ СХОДИНКА — дитина усвідомлює поняття «так — ні» «безпечно — небезпечно». Зупиняється, коли ми кажемо «стоп»

✔️Ідеї для розмови:

Розкажіть, як спостерігали за молодшим братиком, який постійно кудись біг: «Коли він біг до дороги, мама наздоганяла його і казала, що там небезпечно, пояснювала чому. Мені мама сказала, що він ще дуже маленький і тільки вчитиметься».

➡️Ігри та вправи:

🔹 Гра: ведучий каже «стоп», і всі мають замерти. Це може статися будь-коли, будь-де: вдома чи на вулиці. Потім ведучий каже «відмінено» або «йди». Міняйтеся ролями.

🔹Гра «Заморозка»: під час будь-якої дії торкайтеся один одного і кажіть «стоп, заморозка», а потім — «тепло». Договоріться про жест, який сигналізував би стоп.

2️⃣СХОДИНКА — дитина знає свою адресу, прізвище та імена батьків

✔️Ідеї для розмови:

Розкажіть, як їхали з мамою в тролейбусі, і вона сказала: «Слухай поважно. Коли почуєш назву нашої вулиці, скажи мені, бо нам треба буде виходити». Ви зраділи, почувши потрібну назву, а мама сказала: Молодець, ти дуже уважний.

➡️Ігри та вправи:

🔹 Гра в пошту та листоношу. Дитина має «доставити» пошту на вашу адресу.

🔹Ітого простежте на карті дорогу від вашого будинку до садка або майданчика, знаходячи ваш будинок і називаючи адресу вголос.

🔹Покладіть у карманчика дитини брелок із запискою, де вказана адреса та телефон батьків.

3️⃣СХОДИНКА — дитина самостійно відчиняє та зачиняє двері (щоб не зашкодити своєму тілу)

✔️Ідеї для розмови:

Розкажіть історію про те, як одного разу защемили пальці дверима та як це було боляче. Тоді мама вам пояснила, чому так сталося, і допомогла навчитися безпечно відчиняти та зачиняти двері, дверцята шаф тощо.

➡️Ігри та вправи:

🔹Гра «Планета відкриття». Ставимо дитині запитання: А що можна відкрити? (каструлю, двері, шухляду, коробочку, кришку унітазу, зняти ковпачок з ручки). Просимо, щоб дитина була мешканцем цієї планети і навчила «прибульця-батька» відкривати. А батько шутя намагається все відкрити неправильно.

4️⃣ СХОДИНКА — дитина знає, де свої, а де чужі, сама не підходить до незнайомих людей

✔️Ідеї для розмови:

Розкажіть, як мама стояла у черзі до каси у магазині, а до вас звернувся незнайомець. Ви покликали маму, бо вона застерігала від розмов із чужими.

Скажіть, що для вас найважливіше – безпека та здоров'я дитини. Є багато хороших людей, але є й злі люди, які можуть нашкодити. Не можна йти з незнайомцем, навіть якщо він називається знайомим. Не можна брати іграшки, конфети, які пропонують незнайомі люди.

➡️Ігри та вправи:

🔹 Навчіть дитину кликати вас на допомогу, кричати у разі опасности.

🔹Гра «Супергерої безпеки»: дитина — «лиходій», який хоче повести за собою «дитину» — батька. Потім наоборот. Похвалити дитину, яка впоралася.

5️⃣СХОДИНКА — дитина має руки перед споживанням їжі, не їсть немиті ягід і фруктів, розуміючи, чому не можна

✔️Ідеї для розмови:

Розкажіть, як ви поїхали до бабусі, в якій був великий садок. Ви хотіли з'їсти яблука із землі. Бабуся пояснила, чому так робити не можна, і запропонувала допомогти їй зібрати та помити яблука до столу. Миті яблука були яскравішими за ті, що лежали на землі.

➡️Ігри та вправи:

🔹Покажіть дитині під мікроскопом, який мають вигляд немиті й миті продукти. Пошукайте малюнки чи фото в Інтернеті.

🔹 Нанесіть на ручки дитини або на продукти трохи блискіток для макіяжу - вони будуть уособлювати мікробі. Покажіть, скільки годин треба мити руки, щоб змити «мікробі».

6️⃣СХОДИНКА — дитина уміє користуватися ножицями і знає, які предмети можна брати, а які — ні (ножиці, інструменти, сірники)

✔️Ідеї для розмови:

Розкажіть, як із дорослими робили новорічні прикраси. Вам розповідали, що для дітей ножиці із закругленими кінцями, щоб не поранитися.

➡️Ігри та вправи:

Дитина розвивається, повторюючи наш досвід. Скористайтеся одним з варіантів:

🔹 Безпечна альтернатива дорослим приладам та інструментам (дитячі пластикові ножі, посуд, ножиці).

🔹Дозвольте дитині використовувати предмети лише у ваших руках (ви спрямовуєте ручки дитини)

🔹 Скажіть дитині: «Я впевнена, що ти справишся, але це дорослий інструмент. Для мене важливо, щоб ти був у цілковитій безпеці».

7️⃣СХОДИНКА — дитина усвідомлює правила безпечної поведінки на вулиці: розуміє, для чого потрібні правила дорожнього руху, знає правила переходу вулиці тощо

✔️Ідеї для розмови:

Розкажіть, як до вас приїхали діти з маленького містечка та побачили світлофор. Вони запитали, що це таке, як перемикається світло. Ви про це розповідали.

➡️Ігри та вправи:

🔹 Поміркуйте разом, для чого правила (щоб усім було безпечно). Є правила, яких дотримуються у всьому світі (правила дорожнього руху).

🔹 Гра «Дорога»: візьміть червоний, жовтий та зелений аркуші паперу або просто називайте кольори. Один учасник – світлофор, інший – машина/пішохід.

🔹Пограйтеся в машинки/пішоходів: повідомляйте про своє наближення сигналом «бі-бі» або словами «червоний», «зелений».

🔹Пограйте у регулювальника.

8️⃣ СХОДИНКА — дитина усвідомлює правила безпечної поведінки у приміщенні: розуміє ситуації, що є небезпечними (електричний струм, пожежа, вживання ліків тощо), знає, хто перший входитиме у ліфт, виходити з нього.

✔️Ідеї для розмови:

Розкажіть, як ви пояснювали молодшому братові та його друзям, що розетка небезпечна і може зробити боляче, вдаривши струмом.

➡️Ігри та вправи:

🔹Гра «Супергерої безпеки. Безпечний дім». «Колись ми ставили блокатори на двері та унітаз, забирали дрібні та крихкі речі, закривали заглушками розетки. А тепер ти дорослий і сам можеш бути супергероєм безпеки».

🔹Уявіть, що у вас з'явилася маленька мавпочка. Передбачте все, що може бути для неї небезпечним. У ролі мавпочки привертайте увагу дитини до того, чого не можна чіпати. Дитина може ходити по квартирі, говорячи «не можна, небезпечно».

9️⃣СХОДИНКА — дитина знає основні частини тіла, описує фізичний біль або відчуття дискомфорту та визначає їхню локалізацію, проситиме про допомогу.

✔️Ідеї для розмови:

Розкажіть, як у вас болів живіт і мама сказала: «Покажи де. Дуже боліти? А де ще болить?». Тоді мама зателефонувала лікареві. Він прийшов і оглянув вас, а ви йому все розповіли.

➡️Ігри та вправи:

🔹Пограйте у пацієнтів та лікарів (іграшками або самі грайте ролі).

Розповідайте про те, що бувають лікарі.

🔹 Коли дитина говорить про дискомфорт, навчайте її визначати інтенсивність болю, показуючи відстань між ладонями (невелике відстань — трохи болить, велика — сильно болить).

🔟 СХОДИНКА — дитина знає правила поведінки з незнайомими людьми

Ігри та вправи:

🔹 Гра «Кордоні». Пантомімою разом показуйте, як строите навколо себе стіну. Коли хтось підходить дуже близько і торкається «стіні», дитина каже: «Стоп!».

До уваги батьків! 🙋Діти та вікна 🪟

Коли надворі теплішає 🌞 починається сезон відчинених 🪟 вікон. І, на жаль, він приноситиме багато нещасних випадків, пов'язаних з дітьми. ☝️Існують прості правила з техніки безпеки поблизу вікон:

🔹🔹Найголовніше правило: необхідно ПОЯСНИТИ своєму чаду, що ВІДЧИНЕНЕ ВІКНО НЕБЕЗПЕЧНЕ, що не потрібно з нього визирати і ставати на підвіконня. Для того, щоби малюк послухався поради, ДОРОСЛІ самі НЕ ДОВІДНІ НЕХТУВАТИ цими ПРАВИЛАМИ. 

🔹НЕ варто залишати дитину одну в кімнаті навіть на хвилину, особливо під час сну де є відчинене вікно, або якщо у малюка є можливість відчинити його. Як правило, діти випадають із вікна в той момент, коли батьки відсутні.

🔹Слід перед початком сезону ПЕРЕВІРИТИ всі ВІКНА на справність, щоб уникнути непоправних ситуацій та самовільного їх відкриття.

🔹Якщо все ж таки дитина залишається в кімнаті одна, краще залишити вікно в РЕЖИМІ ПРОВІТРЮВАННЯ, а не навстіж.

🔹Для того, щоб захистити маленьких дослідників і спокійно залишати їх поблизу вікон, існують СПЕЦІАЛЬНІ ВІКОННІ ЗАМКИ.

🔹 Для більшої безпеки, можна встановити на вікна СПЕЦІАЛЬНІ РЕШІТКИ. Але слід пам'ятати, що у разі надзвичайних ситуацій, у дорослих має бути можливість легко їх відкрити.

 🔹 Щоб дитина не змогла відкрити вікно за допомогою ручки, можна просто зняти її, та надіти по необхідності.

🔹Дітям краще за все НЕ ПОКАЗУВАТИ, як ВІДЧИНЯЄТЬСЯ і ЗАЧИНЯЄТЬСЯ вікно, так як у них відмінна пам'ять, і вони всі запам'ятовують дуже швидко. Під час маніпуляції краще відвернути їх увагу на щось цікавіше. Так само, дітям краще не бачити, як мама чи тато миє вікно.

🔹Слід пам'ятати, що вікна бувають не тільки вдома, тому дотримуватися правил безпеки необхідно в гостях, і в будь-яких інших приміщеннях.

❗ Найбільша омана дорослих - це те, що МОСКІТНА СІТКА стане перешкодою для дитини і убезпечити її від падіння. Це далеко не так! Москітні сітки не призначені для захисту від випадання з вікна. Москітна сітка не зможе утримати дитину, такі сітки дають дітям помилкову надію, що за нею вони в безпеці. Таким чином, дитина може спертися на москітну сітку і випасти разом із нею. Таких випадків безліч.

Шановні батьки! Дбайте про БЕЗПЕКУ своїх ДІТЕЙ!

🤔Чому фраза  "Не плач" не дієва?! Добрі поради батькам.

Коли ви говорите “Не плач!”, це тільки ускладнює.

Попросивши або сказавши дитині «зупинитися», ви також говорите їй, що її емоції недійсні і не важливі. Незалежно від того, наскільки банальною може здаватися вам причина, ваша нездатність зрозуміти, як малюк себе почуває в цей момент, позбавляє вас обох можливості навчитися обробляти ці емоції більш позитивно.

✔️Краще:

Коли ви будете готові, спокійно і тихо спробуйте наступні варіанти:

🔹🦸«Ми в одній команді. Я допоможу тобі”.

Навіть якщо ваша дитина говорить, що їй не потрібна ваша допомога, їй хочеться відчувати, що ви підтримаєте її.

🔹«Я бачу, це важко для тебе».

Ця проста фраза підтверджує, що ви чуєте і бачите дитину.

🔹«Я розумію, що тобі сумно / ти розчарований / наляканий / стурбований / щасливий, і це нормально».

🔹Якщо дитина до вас звернулася — відповідайте ніжно та доброзичливо

🔹Живіть дозволу допомогти. Можливо, для дитини важливо виконати завдання самостійно.

🔹Якщо дитина вам заважає, спокійно скажіть тому, хто з нею: «Вибачте, мені неприємно/боляче/шумно, чи не могли б Ви.....».

🔹Не лякайте і не стидайте дитину: «Як не стыдно, такий великий їздиш у колясці!», «Чого ти не хочеш розмовляти?»...

🔹Не обговорюйте дитину в її присутності, навіть якщо ви думаєте, що «він/вона все одно нічого не розуміє».

🔹Перш ніж звернутися до дитини, спитайте дозволу дорослого. Надалі - звертайтеся до дитини, навіть якщо простіше спілкуватися з її супроводжуючим.

🔹Запитайте дозволу перш ніж торкнутися дитини з порушенням зору.

🔹Поверніться обличчям до дитини з порушенням слуху і чітко промовляйте слова - більшість з них вміє читати по губах. 

🔹Якщо дитина пересувається біля кріслі, сядьте, щоб бути на рівні очей з нею.

@Анна Хворова, експертка проекту СПІЛЬНО від ЮНІСЕФ

Діти пізнають світ через прикмету, смак, аромат та вигляд. Однак зараз їхня допитливість може бути дуже небезпечною. Адже на території України ще триває розмінування і є багато залишків нерозірваних боєприпасів.

👉https://bit.ly/3FVSeRE 

❗️Тому важливо навчити дітей не чіпати незнайомі речі та не гуляти біля парків, лісів, полів чи інших місць, де можуть бути міні.

https://bit.ly/3FVSeRE

 Правильно харчуватися важливо завжди, а зараз — особливо, адже наш організм переживає величезний рівень стресу. 

👉 Ті, як та що ми їмо, впливає на наш емоційний, психологічний та фізичний стан. 

🍏 Як в умовах війни дотримуватися збалансованого раціону для свого здоров'я, а особливо — для здоров'я дітей? Читайте також на «Знаїмо»:

bit.ly/3PuKLh0

А ще вони мають у 6 разів більшу схильність до депресії, а кожний п'ятий має ознаки ПТСР. Тому, будь ласка, дотримуйтесь цих простих правил спілкування і будьте толерантними!

⠀

🔹 Зустрілися очима з дитиною чи її батьками — посміхніться 😊 Не відводьте погляду, це може змусити почуватися небажаними та ізольованими.

🔹 Не живіть про діагноз заради цікавості. Хочете підтримати розмову — спитайте, що дитина любить.

🔹 Пропонуйте допомогу, але не наполягайте, якщо вона не потрібна. Невміле поводження з дитиною чи спеціальним обладнанням для неї може зашкодити більше, ніж принести користі.

🔹 Емпатія проти жалості. Сумніваєтеся, чи варто підіймати якусь тему — не робіть цього ⚖️

🔹 Утримуйтеся від висловів типу "ти - герой", "ти така сильна". Не підбадьорюйте висловами, які на вашу думку мають вселити у батьків надію.

"Новорічні ідеї малювання долонями"

💙 ІДЕЇ ЗИМОВОЇ ТВОРЧОСТІ - СНІЖИНКИ З КІЛЬОВОГО БУМАГИ ТА ВАТНИХ ПАЛИЧОК ❄️❄️❄️

Консультації для батьків:

"Як забезпечити загальний потенціал енергозбереження" 👇

Дидактична гра "Де чия шкіра"

Пальчикові ігри з олівцем

В рамках тижневика РІВНІЙ РІВНОМУ!

Чому він на колясці? Як пояснити дитині, що таке інвалідність?

 Як краще говорити з дітьми про інвалідність і чому не варто робити з цієї розмови щось особливе.

 Один із варіантів: показати книги, мультфільми та кіно, де є герой, не схожий на решту.

  Це допоможе донести суть через образи. Зі зарубіжних картин можна переглянути короткометражний мультик «Каструлька Анатоля» режисера Еріка Моншода, фільм «Анімована життя» режисера Роджера Росс Вільямса або картину Стівена Чбоські «Чудо».

 Ще один порад-не робити з розмови про інвалідність «щось особливе». Діти не мають скласти враження, що це якісь особливі люди: є ми, а є вони.

«У дитинстві ми засвоюємо норми поведінки. Обговорюючи питання взаємодії з людьми, які мають обмеження щодо здоров'я, батьки можуть, як і в інших випадках, просто сказати, як краще поводитися, що можна, а що ні».

 Чому не треба казати, що людей з інвалідністю треба жаліти?

 Потрібно, щоб дитина розуміла: особливості здоров'я не визначають людей

 «Чувак, ні, мене не треба жаліти»

 Люди з особливостями розвитку — насамперед особини, і обмеження щодо здоров'я не визначають їх. Вони мають різні інтереси, десь вони зійдуться з інтересами дитини, а десь ні, і це нормально.

 Не варто вчити дитину, що люди з інвалідністю нещасні, слабкі та їх треба жаліти. По-перше, це неправда: хтось справді може бути нещасним, а хтось дуже щасливим. А по-друге, жалість може викликати окрема ситуація, але не сама людина.

Наприклад, дитині прикро, що її друг не може бігати з нею. Обговоріть цю ситуацію, не культивуючи почуття жалості, а допомагаючи придумати інший спосіб пограти разом так, щоб це було цікаво та доступно обом дітям.

 Дитина запитала, як чоловік опинився на візку. Це жахливо невиховано?

 Дізнатися історію можна у самого людини, але після особистого знайомства

 Маленьких дітей приваблює все нове. Людина на візку може зацікавити дитину так само, як щось інше незнайоме та незрозуміле. Діти можуть запитати, що трапилося з тим чи іншим чоловіком, і в цих питаннях немає нічого страшного. Необхідно пояснити дитині, що якщо її зацікавила історія людини, то запитати про це краще у неї, але ввічливо і після знайомства.

 У три-чотири роки дитині вже можна пояснювати ситуації, проводячи аналогії про те, яке звернення він любить щодо себе. Наприклад, дитина розплакалася чи розбила щось у магазині. Йому було неприємно і нетихо від того, що навколо люди дивилися на нього. Так і людині з особливими потребами може бути неприємно пильна увага.

 Запитувати людину з інвалідністю варто і в тому випадку, якщо хочеться допомогти. Важливо попередити, що людина може не погодитися на знайомство, і відмовитися від запропонованої допомоги. Надаючи допомогу без згоди людини, ми порушуємо особисті межі.

Як тоді навчити дитину спілкуватися?

 Головне: навчити дотримуватися правил пристойності, які працюють і щодо інших людей. «Ставися до людей так само, як хотів би, щоб ставилися до тебе»

                                                               

                                                                        Олена ШЕСТОПАЛЬ.

❗️ Поради батькам дітей з ООП щодо поведінки під час війни 

⚡Намагайтесь бути максимально спокійним у присутності дитини.

⚡Промовляйте кожен крок та ваші плани та дії. Якщо ви прямуєте в бомбосховище, або евакуюєтеся з міста, поясніть дитині, що вдома небезпечно і що вам необхідно взяти найнеобхідніше.

⚡Особливо важливо пояснити дітям, як зараз важливо, щоб вони робили все, що просять батьки, без суперечок.

⚡Намагайтесь відволікати дитину доступними іграми, шутками, розмальовками тощо. Якщо ви знаходитесь у бомбосховищі, без доступу до олівців/ручок/ігор/розмальовок і т.п., можна рахувати людей навколо, шукати кольори (наприклад на одязі людей), обводити пальчиком свою руку, вчити вірш, розповідати казку, співати.

⚡Практикуйте разом з дітьми дихання, яке застосовують у стресових ситуаціях і за панічних атак: вдих-затримка дихання-видих-затримка дихання.

⚡Обіймайте дитину, тримайте за руку. Це заспокоює навіть дорослих.

Залишаємось на зв'язку, перемога буде за нами.

💙💛Слава Україні!Героям Слава!

                                                                                       

                                                                                      Олена ШЕСТОПАЛЬ.

💁‍♀️Тижневик РІВНИЙ РІВНОМУ.💖 До Вашої уваги шановні батьки, ПАМ'ЯТКА👇

💁‍♀️Як спілкуватися із дітьми з інвалідністю?🤔

💖 Так само, як і з будь-якими дітьми. А саме:

🔹 Якщо дитина до вас звернулася - відповідайте ніжно та доброзичливо

🔹 Коли бачите, що дитині потрібна допомога, спитайте дозволу допомогти. Можливо, для неї важливо виконати завдання самостійно.

🔹 Якщо дитина вам заважає, спокійно скажіть тому, хто з нею: «Вибачте, мені неприємно/боляче/шумно, чи не могли б Ви.....».

🔹 Не лякайте і не стидайте дитину: «А ось я зараз тобі заберу!», «Як не соромно, такий великий їздиш у колясці!», «Чого ти не хочеш розмовляти?», «Напевно, мама з тобою не розмовляє!»

🔹 Не обговорюйте дитину в її присутності, навіть якщо ви думаєте, що «він/вона все одно нічого не розуміє».

🔹 Перш ніж звернутися до дитини, спитайте дозволу дорослого. Нічого не пропонуйте чужим дітям без дозволу батьків. Надалі — звертайтеся до дитини, навіть якщо вона має провідного і вам здається, що комунікація з ним буде простіша.

🔹 Запитайте дозволу перед тим, як доторкнутися до дитини, що має порушення зору.

🔹 Поверніться обличчям до дитини з порушенням слуху і чітко промовляйте слова - більшість з них вміє читати по губах. А від голоснішого говорити не варто.

🔹 Якщо дитина пересувається у кріслі колісному, сядьте, щоби при розмові бути на рівні очей з нею.

👍 Будьте прикладом власним дітям у спілкуванні з дітьми з інвалідністю. Поясність, що всі люди різні, але є речі та інтереси, які їх об'єднують. Наприклад: «Цей хлопчик не може ходити, але він так само любитиме комп'ютерні ігри, як і ти». Використовуйте мультики чи відеоролики, щоб розповісти про людей з інвалідністю чи особливими освітніми потребами.

Діти та дорослі з інвалідністю роблять титанічні зусилля, щоб бути разом з нами в одному просторі, суспільстві. Варто розуміти, що це має бути рух назустріч.

                                                                                     Олена ШЕСТОПАЛЬ