Щеплення
Для нормальних,
розсудливих батьків немає і не може бути жодної дискусії з приводу того,
необхідно робити щеплення чи ні.
Абсолютно інше
питання полягає в тому, що відповідні реакції на щеплення цілком залежать від
стану організму дитини. А якщо ви дуже боїтеся, то логіка полягає не в тому,
щоб щеплення не робити. Логіка в цілеспрямованій підготовці організму —
нормальному способі життя, природному вигодовуванні, загартовуванні, усуненні
контактів із джерелами алергії тощо.
Щеплення необхідно
проводити у призначені педіатром терміни, і чим ви точніше це робите, тим
вищою є профілактична ефективність. Це обов'язково слід враховувати під час
планування, наприклад, літньої відпустки, непогано б і самим поцікавитися,
коли і яке щеплення необхідно робити.
Кожна країна світу
має свій, затверджений відповідним державним органом, календар профілактичних
щеплень. Календар ураховує вік дитини, інтервал між щепленнями і перелік
конкретних хвороб, для попередження яких щеплення, власне кажучи, і роблять.
У чому ж полягає суть профілактичних щеплень?
В організм уводиться
особливий медичний препарат - вакцина. У відповідь на введення вакцини організм
виробляє особливі клітини — специфічні антитіла, які захищають людину від
відповідної хвороби.
Кожна з вакцин має
свої терміни, свою схему і свої шляхи введення (через рот, внутрішньом'язовий,
підшкірно, внутрішньошкірний).
На кожну вакцину
організм реагує по-різному. У деяких випадках одного щеплення цілком достатньо
для вироблення тривалого імунітету. В інших — необхідні багаторазові введення.
Звідси виникли два медичних слова — вакцинація і ревакцинація. Суть вакцинації
— досягнути вироблення специфічних антитіл у кількості, що є достатньою для
профілактики конкретної хвороби.
Але цей стартовий
(захисний) рівень антитіл поступово знижується, і потрібні
повторні введення для підтримки потрібної кількості їх (антитіл). Ось
ці повторні введення вакцини і є ревакцинацією.
Тепер декілька слів про конкретні щеплення від конкретних
хвороб.
Найперше щеплення — це
щеплення проти туберкульозу (знаменита протитуберкульозна вакцина називається
БЦЖ).
Вона, як правило,
робиться безпосередньо в пологовому будинку на 4-7-й день після народження,
одноразово. Надалі, теоретично, ревакцинація здійснюється у 7,12 і 16-17
років. Чому теоретично? Питання проте, робити або не робити ревакцинацію проти
туберкульозу, багато в чому залежить від реакції Манту. Цю реакцію роблять
дітям щорічно, але більшість батьків не розуміють, що це і для чого призначено.
Справа в тому, що
практично кожна людина рано чи пізно інфікується бактерією туберкульозу, тобто
мікроб потрапляє в людський організм. Але сам факт інфікування зовсім не
свідчить про те, що людина захворіла на туберкульоз. Припустімо, мікроб
потрапив в організм, а він, завдяки тому самому щепленню, має захисну
кількість антитіл — ось хвороба і не розвивається, хоча туберкульозна бактерія
присутня. Реакція Манту — це не щеплення, це проба на інфікування туберкульозом.
Вираз «не щеплення, а проба» є дуже принциповим. Після проб не буває загальних
реакцій — не підвищується температура, не змінюється самопочуття. Місцева
реакція, тобто безпосередньо в тому місці, куди вкололи, цілком може виникнути, власне для цього проба і робиться.
Якщо в організмі туберкульозних
бактерій немає - проба
негативна, а після інфікування вона стає позитивною.
Як усе це
здійснюється на практиці? Дитині щорічно роблять реакцію Манту,
вона, зрозуміло, негативна, але
може статися так, що з негативної
проба стане позитивною. Медики
називають це віражем
туберкулінової проби, і цей самий віраж рано чи пізно трапляється
практично у всіх людей, але в одного
в 3 роки, а в іншого — у 12 або 19. Ось тут і виникає вельми відповідальна
ситуація. Необхідно отримати відповідь на дуже принципове питання: людина
інфікувалася, але не захворіла завдяки тому, що має імунітет, або зараження
призвело до виникнення захворювання — захисних антитіл бракувало.
Відповідають на це
питання лікарі, фахівці з туберкульозу (фтизіатри). Для цього дитина проходить
огляд, беруться певні аналізи, за потреби робиться рентгенографія органів
грудної клітки. Залежно від результатів лікар робить відповідний висновок.
Виявлено туберкульоз — лікуємо туберкульоз, сумнівні результати — курс профілактичного
лікування особливими протитуберкульозними антибіотиками, усе гаразд — то все
гаразд, але ревакцинації тепер уже робити не варто — протитуберкульозний
імунітет підтримуватиметься вже не вакциною, а мікробом, який безпосередньо
потрапив в організм. А завдання медиків — не упускати таку дитину з поля
зору, поставити на облік і регулярно оглядати, щоб вчасно виявити ситуацію,
коли організм не зможе впоратися і таки доведеться лікувати.
На будь-яке щеплення
(будь-яке!) може виникнути реакція організму — підвищення температури тіла, відмова
від їжі, млявість. Це нормально: організм виробляє імунітет (захист) до
конкретної хвороби. Одні вакцини переносяться дуже легко
і майже ніколи не дають серйозних реакцій. Уведення інших препаратів, навпаки, часто
супроводжується вираженим підвищенням температури і істотним порушенням
загального стану дитини. Для батьків дуже важливо усвідомлювати принципову
різницю між реакцією на щеплення і ускладненням після щеплення. Реакції
на вакцинацію, в тому чи іншому ступені прояву, просто мусять бути, і це, як
ми вже зазначили, абсолютно нормально.
Що ж таке
ускладнення? Ось це якраз те, чого бути не повинно, що украй рідкісне. Не
повинно бути ані судом, ані втрати свідомості, ані температури вище ніж 40 °С.
Не повинна дитина покриватися від ніг до голови висипом, а в тому місці, куди
вкололи, не повинно бути жодних нагноєнь.
Ускладнення після
щеплень — це завжди серйозно. Кожен такий випадок детально аналізується, ціла
лікарська комісія вирішує — чому так вийшло і що ж робити далі? Робити
щеплення чи ні, якщо робити, то яким препаратом і від яких хвороб.
Щеплення
Коли можна і коли не можна робити щеплення?
Перш за все
пам'ятати, що будь-яке щеплення робиться дитині, в якої у цей момент немає
жодної гострої інфекційної хвороби — ані нежиті, ані проносу, ані висипу, ані
підвищення температури тіла. Чому важливою є саме відсутність інфекційної
хвороби? Тому що будь-яка вакцина — це навантаження на імунітет. Для того щоб
відреагувати на щеплення правильно і виробити достатню кількість антитіл,
організм повинен бути більш-менш вільним від інших справ, у свою чергу,
пов'язаних із виробленням імунітету. Звідси два висновки: якщо у дитини нога в
гіпсі, то це не є протипоказанням до щеплення. Якщо будь-яка, нехай навіть
інфекційна хвороба, перебігає з нормальною температурою і з непорушеним
загальним станом організму —зрозуміло, що така хвороба не приховує в собі
істотного навантаження на імунітет і не є протипоказанням до вакцинації.
Із наведеного правила
є винятки. Деякі інфекційні
хвороби специфічно вражають саме ті клітини людського організму, які
відповідають за вироблення імунітету.
Це, наприклад, вітряна
віспа та інфекційний мононуклеоз.
Якщо у дитини вітряна віспа, то нормальна температура і задовільний загальний
стан все одно не є приводом для того, щоб робити щеплення. Але виняток лише
підтверджує правило — помірне шмигання носом при загальному бадьорому стані
цілком дозволяє робити щеплення.
Деякі перенесені
дитиною інфекційні хвороби викликають тривале ослаблення захисних сил організму,
і це, у свою чергу, є протипоказанням до проведення щеплень на певний термін
(близько 6 місяців після одужання). До таких хвороб належать менінгіт, вірусний
гепатит, уже згаданий нами інфекційний мононуклеоз.
У той же час робити або не робити щеплення — питання, що
стосується тільки компетенції лікаря. Для кожної хвороби—алергічної,
природженої, неврологічної та ін. — розроблені відповідні правила: як, коли і
чим робити щеплення.
Як підготуватися до щеплення?
Спеціально нічого
робити не варто. Ну хіба що всіляко уникати експериментів щодо їжі — жодних
нових продуктів не давати. Дітям, схильним до алергічних реакцій, у деяких
випадках за два-три дні до вакцинації лікарі призначають протиалергійні
препарати і глюконат кальцію. Підкреслюю: це призначають саме лікарі. Порадитися
з педіатром можна і потрібно, але виявляти індивідуальну ініціативу не слід.
Оскільки місце уколу
один-два дні небажано мочити, добре було б перед відвідуванням поліклініки
(напередодні увечері) здійснити повноцінну гігієнічну ванну.
Дії після щеплення
1. Намагатися
трохи недогодовувати (за
наявності апетиту) або годувати тільки по апетиту (якщо апетит знижений
або відсутній). Більше пити, наприклад, мінеральну воду, компот із
сухофруктів, зелений, фруктовий, ягідний чай.
2. Чисте прохолодне
вологе повітря.
3. Температура тіла
нижче ніж 37,5 °С цілком дозволяє гуляти на свіжому повітрі.
4. Максимально
обмежити спілкування з людьми — дитина виробляє імунітет, її організм зайнятий.
Інші мікроби нам зараз небажані. А джерело цих інших мікробів — інші люди.
5. При підвищенні
температури тіла та істотному порушенні загального стану — огляд лікаря, але
парацетамол у будь-якому вигляді (свічки, пігулки, сироп) цілком можна дати. Не
зашкодять аскорбінова кислота і глюконат кальцію. Чим вищою є температура
тіла, тим актуальніші правила, викладені в пунктах 1 і 2.
Якщо дитина після щеплення захворіла
У п'ятницю Петрикові зробили щеплення, у понеділок
він почав кашляти, а в середу лікар поставив діагноз «запалення легенів».
Одвічні запитання: чому це відбулося і, зрозуміло, хто винен?
З точки зору батьків,
винне у всьому щеплення — цей факт очевидний і лежить на поверхні —
заглиблюватися не дуже хочеться. Насправді вірогідних причин три:
1. Неправильні дії безпосередньо після щеплення.
2. Додаткове інфікування, найчастіше гостра респіраторна
вірусна інфекція на тлі «зайнятого» імунітету.
3. Зниження імунітету взагалі «завдяки» відповідному
вихованню.
Так хто винен і що
робити, щоб цього не відбулося? Питання риторичне, адже очевидно, що здатність
дитини нормально реагувати на щеплення багато в чому залежить від системи
догляду та виховання. А це вже повністю в компетенції батьків.
ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНІ
ПРЕДМЕТИ. ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ ПРИ ЇХ ВИЯВЛЕННІ
Сьогодні вибухові
пристрої та предмети часто маскують під гаманці, мобільні телефони,
мініпрогравачі, дитячі іграшки, авторучки, які поміщені у звичайні портфелі, сумки, банки, пакунки і залишені
у багатолюдних місцях. Поводження з вибухонебезпечними предметами вимагає
граничної уваги і обережності.
Оминайте снаряди, які не розірвалися,
вони можуть вибухнути будь-якої миті.
Види вибухових пристроїв:
1. Бойові патрони.
2. Детонатори та запали.
3. Ручні гранати.
4. Протипіхотні міни.
5. Протитанкові міни.
6. Мінометні міни.
7. Касетні боєприпаси.
8. Артилерійські боєприпаси.
9. Авіаційні бомби.
10.Саморобні вибухові пристрої.
У разі знаходження вибухонебезпечного
пристрою ЗАБОРОНЕНО:
·
наближатися до предмета;
·
пересувати його або брати в руки;
·
розряджати, кидати, ударяти по ньому;
·
розпалювати поряд багаття або кидати в нього предмет;
·
приносити предмет додому.
При знаходженні вибухонебезпечного
пристрою:
·
негайно (з безпечного місця) повідомте чергові служби ДСНС (тел. 101),
Національну поліцію (тел.102);
· не підходьте до
предмета, не торкайтеся і не пересувайте його, не допускайте до знахідки інших людей;
· припиніть усі види
робіт у районі виявлення вибухонебезпечного предмета;
· не користуйтеся
засобами радіозв’язку, мобільними телефонами (вони можуть
спровокувати вибух);
· дочекайтеся прибуття
фахівців, укажіть місце знахідки та повідомте час її виявлення.
У
випадку, коли в будинку знайдено вибуховий пристрій і Вас евакуюють:
·
одягніть одяг із довгими рукавами, щільні брюки та взуття на товстій
підошві, яке захистить від осколків скла та металу;
·
візьміть документи (паспорт, свідоцтво про народження дітей тощо), гроші;
·
під час евакуації слідуйте маршрутом, указаним органами, які проводять евакуацію. Не
намагайтеся «зрізати» шлях, тому що деякі райони або зони можуть бути закриті
для пересування;
·
тримайтеся подалі від ліній енергопостачання, що впали.
ПАМ'ЯТАЙТЕ!
ВІД ВАШИХ ПРАВИЛЬНИХ ДІЙ
ЗАЛЕЖАТЬ ВАШЕ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ’Я!
Консультація для батьків
« Основні правила поведінки на вулиці»
Чим раніше ви поясните малюкові правила безпечної
поведінки на вулиці, тим вірогідніше, що він не забуде науку і зможе за потреби
правильно скористатися цими уроками. Ваше завдання — навчити дитину правильно поводитися
в екстремальних умовах.
Двір без небезпек. Сучасні малята починають гуляти без супроводу батьків
набагато пізніше, ніж ми самі за часів свого дитинства. Але готувати крихітку
до самостійних «виходів у світ» потрібно заздалегідь. Так, прогулюючись разом з
малюком, обійдіть увесь двір і зверніть увагу на найнебезпечніші місця: люки,
підвали, горища, будівельні майданчики. Важливо не просто сказати: «Сюди ходити
не можна! Це небезпечно!» Треба пояснити дохідливо, чому саме не можна: у люк
можна впасти, двері підвалу може хто-небудь закрити, і тоді дитина залишиться
там (якщо малюка замкнули в підвалі, не треба кричати і плакати, краще щосили
стукати в двері — так швидше хто-небудь почує і прийде на допомогу). Велику
небезпеку можуть становити навіть припарковані біля будинку машини. Зазвичай
малюки чітко засвоюють, що з машинами, що рухаються, треба бути вкрай
обережними. А ось автомобіль, що стоїть, не викликає в них занепокоєння.
Розкажіть дитині, що автомобіль може несподівано поїхати, і водій не помітить
малюка, який, граючи, сховався за багажником. Тому не можна бігати, і тим
більше ховатися навколо машин, а якщо під машину закотився м’ячик, треба
звернутися по допомогу до дорослих. Малюки люблять грати в лікарню, магазин або
«варити» для ляльок обіди на іграшковій плиті. Для цього вони рвуть рослини
(траву, квіти, листя), що ростуть поблизу, збирають насіння. Однак дитина може
спробувати приготовані «ліки» або ляльковий «суп» на смак. Але не всі рослини
нешкідливі, як може здатися. Наприклад, у рицини, яку останніми роками
часто-густо вирощують біля під’їздів будинків (у народі її називають
«пальмою»), смертельно отруйне насіння. Малюкові досить проковтнути 2-3
насіннячка, щоб серйозно отруїтися. Обов’язково пояснюйте дитині, що жодні
рослини, ягоди і насіння, зірвані на вулиці, не можна брати в рот. Для гри
краще використовувати нешкідливі і добре знайомі рослини, наприклад кульбабу,
подорожник, горобину. Гуляючи з малюком у дворі, ви маєте бути твердо впевнені,
що навкруги немає відкритих каналізаційних люків. Статистика безжальна: сотні
дітей гинуть і отримують травми саме з цієї причини. І тут не допоможуть жодні
застереження «дивитися під ноги» і «не наступати». Захопившись рухливою грою, дитина
може просто не помітити небезпеку. Тому не сподівайтеся на комунальні служби, а
беріть ініціативу до своїх рук: проводьте з іншими батьками періодичну ревізію
і закривайте люки дошками.
Правила екіпіровки. Одягаючи малюка на прогулянку, проведіть ревізію одягу.
Краще, щоб він був без шнурків, якими можна зачепитися. Бажано, щоб взуття
щільно фіксувалося на нозі і не «ковзало». Це зробить ігри дитини безпечнішими.
Життя на дитячому
майданчику. Як добре, що у дворах є
дитячі майданчики з гойдалками! І як одночасно погано, що вони є! Сучасні важкі
залізні конструкції мають руйнівну силу. І якщо такі гойдалки на великій
швидкості вдарять дитину, це може закінчитися погано. Дітлахи іноді не можуть
правильно оцінити безпечну відстань. Тому ви чітко повинні пояснити дитині, що
підходити до гойдалок можна тільки збоку, а обходити їх — на великій відстані.
Сідати і злізати треба тільки тоді, коли гойдалки зупинені, і в жодному разі не
можна з них стрибати. Розкажіть про те, до чого можуть привести порушення цих
правил. Сильно вдарити малюка можуть і каруселі, якщо не дотримуватися
елементарних правил безпеки.
Так само, як і у випадку з гойдалками, частіше нагадуйте
крихітці, що підходити до каруселей, що крутяться, небезпечно. Спочатку треба
дочекатися їх зупинки, і тільки потім сідати на сидіння. Звичайно, слід міцно
триматися. Будь-який малюк знає, що драбинки, турніки, одним словом, спортивні
снаряди — штука дуже цікава і весела. Вони розвивають спритність, витривалість,
координацію рухів. І мама не заборонятиме вдосталь полазити і повисіти на них.
Звичайно, за умови, що малюк робитиме все це з належною обережністю. Передусім
зверніть увагу на покриття спортивного дитячого майданчика. Якщо це пісок,
трава, тирса або, в крайньому випадку, дрібна щебинка — сміливо відпускайте туди
дитину. Якщо ж майданчик забетонований або заасфальтований, краще пошукати інше
місце для ігор. Навчіть дитину правильно сплигувати з драбинки або турніка.
Коли дитина розгойдується на перекладині, стрибати треба в той момент, коли
тіло починає рух назад. Інакше можна легко впасти.
Усілякі гірки — улюблена розвага дітлахів. Але мамам і татусям
варто звернути увагу на їх стан, перш ніж дозволити своїй дитині скотитися з
вітерцем. Якщо поручні або борти гірки дерев’яні, то батьки мають перевірити,
наскільки добре оброблена поверхня, щоб уникнути заноз на дитячих ручках. Для
дошкільнят висота гірки не повинна перевищувати
Даремно забороняти дітям лазити по деревах. Усе одно рано
чи пізно вони випробують навколишні дерева на міцність. Щоб уникнути падінь і
травм, краще навчити малюка робити це правильно. Передусім лазити краще тільки по
старих деревах, з товстими стволами і гілками. Молоде деревце можна легко
пошкодити, і воно загине, а сам малюк, ставши на тонку гілку, полетить униз.
Спиратися треба тільки на товсті живі гілки і в жодному разі не на сухі. Слід
спочатку перевірити міцність гілки, а тільки потім на неї ставати. І ще:
стежте, щоб малюк під час лазіння чергував руки і ноги: наприклад, спочатку
перехопив руку, потім переставив ногу. Опора на три кінцівки одночасно знижує
небезпеку падіння.
Катання на роликах або
велосипеді — заняття, корисні в усіх
відношеннях, але, в той же час, досить небезпечні. Передусім, потурбуйтеся про
засоби захисту маленьких спортсменів. Усілякі шоломи, наколінники і налокітники
— це не просто модні «примочки», а те, що вбереже малюка не лише від розбитих
колін і обідраних рук, й від травм більш серйозних. Шолом для ролера
обов’язково підбирайте з приміркою. Він повинен зручно сидіти на голові,
закривати чоло, але не з’їжджати на очі. Будуть незайвими і спеціальні
рукавички без пальців. Кататися на роликах краще в спеціально відведених для
цього місцях. З велосипедом простіше, тільки обов’язково учіть малюка бути
уважним до «пішоходів» і не розвивати високу швидкість там, де є вірогідність
збити когось із малюків. Якщо вам разом з маленьким велосипедистом треба
перейти проїжджу частину, обов’язково зніміть його з велосипеда і переведіть
через дорогу за руку, ведучи велосипед окремо. І звичайно, ніколи не випускайте
маленького «гонщика» з поля зору.
Бійки — нерідка причина серйозних травм у дітей. Частіше це
доля хлопченят, але зустрічаються і задиристі дівчатка, які готові
«розбиратися» з кривдником за допомогою кулаків. І кулаки — це ще пів біди.
Часто в хід йдуть підручні предмети: палиці, залозки, камені та ін. Одна з
головних причин дуже проста: діти ще не розуміють, наскільки серйозно можна
поранити супротивника цими предметами. Спрацьовує звичайний кіношний стереотип:
героя вдарили по голові здоровенним булижником, а він собі не лише живий, але й
цілком здоровий. Подібні сцени спотворюють уявлення наших дітей про реальну
силу удару, про біль, про те, наскільки насправді крихке вразливе людське
життя. І хто як не мами і татусі повинні пояснити малюкам ці прості істини?
Якби з усіма дітьми говорили про можливі наслідки таких ось бійок, дитячого
травматизму було б дедалі менше.
Ще одна небезпека — великі
і маленькі чотириногі, причому не лише бродячі, а й справжнісінькі домашні.
Йдеться не стільки про небезпечні хвороби, які можуть переносити тварини,
скільки про собачу агресію, жертвами якої іноді стають діти. Безперечно, ви
повинні виховувати в дитині любов і довіру до братів менших, але малюк повинен
чітко знати, що собаки бувають різні і не завжди добрі. До того ж, краще
взагалі не підходити до незнайомих тварин. Розкажіть малюкові, що не можна
розмахувати руками або палицею біля собаки. Він подумає, що його хочуть ударити,
і може вкусити. Не слід гладити незнайомого собаку. Йому це може не
сподобатися. Дитина повинна знати, як поводитися, якщо напав собака. Якщо поруч
немає рятівного притулку — під’їзду або дерева — не слід утікати, собака все одно
наздожене. Покажіть малюкові, як треба захистити лице і шию, притиснувши
підборіддя до грудей і закрившись зігнутими в ліктях руками. Дорослі
обов’язково прийдуть на допомогу.
Консультація для
батьків:
"Правила пожежної
поведінки
для батьків та дітей"
Пожежі є найбільш руйнівним видом стихійних
лих для людства. Щорічно вони не тільки завдають матеріальної шкоди, а й
позбавляють людей здоров’я і навіть життя. Особливо вразливі в таких ситуаціях
діти – вони не володіють необхідними навичками виживання в екстремальних
ситуаціях і часто просто намагаються сховатися від вогню під ліжком або у шафі.
Сьогодні ми розповімо, що кожна дитина повинна.
Як розповісти дітям?
Оптимальний спосіб, за
допомогою якого можна донести до дітей основні правила поведінки на пожежі,
залежить від віку дитини. Дітям дошкільного віку найкраще підходять ігрові
сценарії, постановки, казки та оповідання, аматорські вистави за участю дітей
та інші легкі і максимально доступні форми передачі знань та навичок. Школярам
молодших класів можна запропонувати навчальні уроки з елементами малювання. Для
якостної замальовки можна використовувати знаки пожежної безпеки з поясненням
їх сенсу, плани евакуації будівлі школи та інші схеми.
Для дітей старшого віку можна влаштовувати зустрічі зі співробітниками служб порятунку, квести та завдання на об’єктах, використовувати пожежний інвентар й вогнегасники.
Головне питання
Кожна дитина, незалежно
від віку повинен знати відповіді на прості питання, які можуть врятувати йому
життя в критичній ситуації:
- що необхідно робити,
якщо в будинку, квартирі, дитячому садку або школі пожежа? Правильна відповідь
– вийти з охопленого вогнем приміщення або будівлі, а потім зателефонувати в
службу порятунку за номером 101 або 112, назвати своє ім’я, адресу та причину
виклику;
- чи можна грати з
сірниками, бенгальськими вогнями, феєрверками або запальничками? Грати з
будь-якими предметами, які можуть викликати загоряння, дуже небезпечно;
- чи можна чіпати
електроприлади мокрими руками? Ні в якому разі! Вода – чудовий провідник
електрики і дотик електроприладів під напругою мокрими руками може призвести до
короткого замикання і займання проводки;
- чим можна і чим не
можна гасити пожежу? Звичайну пожежу можна гасити водою, піском, землею та
іншими сипучими матеріалами. Для цих цілей підійдуть земля з квіткового
горщика, порошкоподібний засіб або пральний порошок, пісок з лотка для тварин.
Крім того, на вогонь можна накинути щільну тканину і притиснути краю до
поверхні – для цього підійде ковдра, пальто, щільне покривало.
Що потрібно знати?
Кілька простих правил,
які повина знати кожна дитина на випадок пожежі:
- головне – вийти з
охопленої вогнем кімнати або будинку;
- якщо самостійно
зателефонувати в службу порятунку не можна – потрібно покликати дорослих на
допомогу. Для цього можна використовувати сусідів або перехожих;
- дим набагато
небезпечніше, ніж відкритий вогонь. Під час пожежі потрібно дихати через мокру
ганчірку і рухатися до виходу поповзом-внизу диму менше;
- головне правило під
час пожежі – зберігати спокій і чекати приїзду рятувальників.
Чого робити ні в якому
разі не можна!
Ну, і наостанок
поговоримо про категоричні заборони. Під час пожежі, ні в якому разі не можна:
- ховатися від вогню під
ліжком, в шафі або під ковдрою. Перший інстинкт дитини – сховатися від
небезпеки. На жаль, саме ця дія і призводить до великої кількості трагічних
випадків;
- користуватися для
виходу з дому ліфтом. Ліфт є пасткою під час пожежі – навчіть дитину
використовувати пожежні виходи;
- намагатися погасити
вогонь самостійно. Невелике вогнище пожежі за умови наявності вільного виходу з
дому можна спробувати погасити, але якщо вогонь вже відрізає шляхи відходу –
ризикувати не треба. Для маленьких дітей це особливо актуально – навчіть дитину
відразу виходити по евакуаційних шляхах;
- збирати іграшки або
намагатися врятувати домашніх вихованців під час пожежі.
Як говорити з дитиною про війну
Війна приносить у життя дітей втрату, невизначеність, активізує страх та тривогу. Діти втрачають звичайну повсякденність та упорядкованість життя. Зазвичай відчуття безпеки та захищеності діти шукають у своїх батьків.
1. Діти з найменшого, дошкільного віку, мають право знати, що відбувається в їхній країні, але дорослі також мають відповідальність убезпечити їх від небезпечного контенту. Говоріть з дітьми зрозумілою їм мовою, через казки та історії, де, наприклад, козаки боролися проти зла, захищали свою землю (“Котигорошко”, “Чарівні історії про козаків”). Під час розмови слідкуйте за реакціями дитини та будьте чутливими до її рівня тривоги. Це нормально, якщо ви дуже переживаєте через те, що відбувається, але пам'ятайте, що діти сприймають емоційні сигнали від дорослих, тому говорячи з дитиною, намагайтеся тримати контроль над емоціями. Нагадайте, що багато людей наполегливо працюють не лише в Україні, а й у всьому світі, щоби закінчити війну.
2. Будьте уважними до того, яку інформацію отримують діти, прислухайтеся до їхніх розмов, аналізуйте їх запитання до Вас . Діти можуть отримувати інформацію з різних джерел, тому важливо уточнювати у ашої дитини, звідки вона дізналася ту чи іншу інформацію і якщо вона неточна чи неправдива - виправити це. Можна почати з таких запитань: Це цікава думка. Розкажи, чому ти так думаєш?», «Мені важливо почути твою думку про це…», «Як ти думаєш, де ми можемо отримати більше інформації про це?». Навчіть дитину тому, що таке медіаграмотність та критичне мислення, розкажіть про те, як і для чого можуть поширюватися фейки. Саме тоді, коли дитина запитує, висуває гіпотези, шукає причини - вона мислити, важливо скеровувати дитину та вчити перевіряти знайдену інформацію в різних джерелах, які вважаються достовірними. Нагадайте дитині, що вона може поговорити з Вами чи іншим значимим дорослим, коли захоче.
3. Подумайте про те, щоб виключати новини при дітях дошкільного або молодшого шкільного віку. Новинний контент наразі є травмуючим для них, може викликати багато занепокоєння та підсилювати тривогу та страх. З дітьми середнього шкільного віку та підлітками ви можете використовувати перегляд новин як можливість обговорити, що відбувається в країні та у Вашій громаді зокрема з використанням вищезазначених порад. Також подумайте, як і що В і говорите про ситуацію з іншими дорослими, особливо коли дитина може це чути або бути присутньою під час розмови. Намагайтесь, наскільки це можливо, ввечері, замість перегляду новин з дітьми, робити з ними релаксаційні вправи, грати в ігри, дивитися мультфільми чи читати казки разом.
4.
Дітям важливо знати, що люди допомагають одне одному. Розкажіть, наприклад, про роботу волонтерів, які надають підтримку всім, хто її потребує, або про те, що робить територіальна оборона. Якщо дошкільня чи дитина молодшого шкільного віку захоче підтримати тих, хто допомагає, намалювавши малюнок, плакат чи написавши вірш - підтримайте її у цьому. Підлітки можуть виявити бажання приєднатися до роботи в гуманітарному штабі чи іншій діяльності. Розкажіть їм, як це зробити, і пам'ятайте, що безпека Вашого підлітка - понад усе. Відчуття того, що ми всі робимо щось для наближення победи, придає відчуття єдності та приносить стишення та психологічний комфорт.
5.
Оскільки війна триває і новини про воєнні події оточують нас звідусіль, триваючи нон-стоп, важко зосередитися на чомусь іншому. Водночас Ви – батьки, найбільш значущі люди та орієнтир для своєї дитини, а їй дуже важливо, щоб Ви цікавилися і новинами із її життя. Продовжуйте спостерігати за станом дитини, запитуйте час від часу: «Як у тебе справи?», «Як ти відчуваєшся?», «Що в тобі нового? Чи ти знаєш, як справи у …(ім'я друга/подруги дитини?«, «Чи є у тебе питання, які б ти хотіла/хотів обговорити?»).
6. Омежте своє перебування в мережі та читання новин, наскільки це можливо. Натомість зосередьтеся на якомусь важливому завданні чи робіть те, що допомагає розслабитися та відновитися. Діти зрозуміють реакцію дорослих на новини, тому якщо Ви справляєтеся з ситуацією - це допомагає і дітям.
Як говорити з дитиною про насильство
1. Розмовляйте з дитиною
Дорослі , які постійно розмовляють з дитиною , переважно знають картину її життя – що відбувається в садочку , школі , хто є друзями , а хто ворогами .
Розмовляйте з дитиною, коли тільки маєте нагоду, розпитуйте, дозволяйте багато говорити саме дитині, не розказуйте замість неї, лише запитуючи «так» чи «ні». Якщо щоденне завантаження дня не дозволяє приділяти розмовам годину, особливо з дітьми старшого віку, коли графіки батьків та дітей не завжди співпадають, скористайтесь сучасними цифровими можливостями – сімейний чат, листування у соцмережі . Контролювати кожен крок дитини не варто, але знати, як проводити день дитина – обов'язок дорослих.
Постійні розмови з дитиною дозволять виявити щонайменші ризики, які можуть трапитися з дитиною і нівелювати їх на початку.
2. Довіряйте дитині
Дитина повина знати, що дорослі йому довіряють, і що він може довіритися дорослому. Для побудови таких відносин, демонструйте не на словах, а на прикладах, що В і вмієте берегти таємниці, що не здійматимете скандал за кожну дрібницю, а просто вкажете, як було б зробити краще.
«Навіть якщо В і помітили обман дитини, не поспішайте її карати та засуджувати. Перш за все варто подумати над причинами обману, а вони завжди є. Наприклад, дитина боїться покарань, тому не говорити правду, чи їй соромно визнати свої помилки, або ж не хоче Вас засмучувати . Розуміючи почуття дитини Вам буде легше налагодити з нею довірчий контакт, заспокоїти та допомогти розкритися. Почати розмову можна з таких слів: «Бачу, що ти засмучений/на чомусь. Розкажи все, як є, навіть якщо соромно». «Обіцяю, ми не будемо тобі карати, а поможемо розібратися в ситуації, розкажи, що сталося». «Якщо ти чогось дуже хочеш, розкажи нам, ми зараз подумаємо, як це отримати». «Всі твої бажання важливі і заслуговують на увагу, ти можеш чесно розповісти нам про них» 3.
3. Не прикрашайте проблеми «бантиками»
Розповідайте дітям щодо складних ситуацій, які можуть із ними трапитися, прямо. Дитина має відрізняти стандартну ситуацію від критичної та точно розуміти, що з нею трапилася проблема (часом діти не розуміють, що щось відбувається не так, неправильно). Це стосується і проблеми насильства над дітьми. Не надягайте на дитину «рожеві окуляри». Так, проблема насильства над дітьми існує у світі, в Україні, може трапитися у школі, на вулиці, у соціальній мережі. І найстрашніше, що обидник – це не завжди незнайомець, нашкодити дитині може і людина із близького кола. Зазвичай такі люди входять у довіру та систематично «підготовлюють» дитину до своїх злодіянь. Потрібно вчасно виявляти та розповідати про проблеми дорослим. Дитина точно має розуміти, що «вона – не іграшка».
4. Кордони тіла дитини
Говоріть з дитиною також і про сексуальне насильство. З дітьми старшого віку про проблему можна говорити прямо, розповідати на прикладах, що певна історія трапилася, обговорити, чи можливо було її уникнути емоцій, з дитиною). Діти молодшого віку чітко мають володіти інформацією про кордони тіла — використовуйте правило «Тут мене не торкайся» : ніхто не має права торкатися дитини в тих місцях, які зазвичай закриті нижньою білизною самих місцях (звісно, не йдеться про ситуацію, коли потрібно звернутися до лікаря).
5. Шантаж дитини
Розповідайте дітям і про те, що її можуть начати шантажувати. Дитина має знати, що те, що завдає їй образу, і покривається словами «нікому не розповідай» потрібно негайно викрити – розповісти батькам, вчителям, дорослому, якому довіряють. Дитина повина знати, що дорослий допоможе припинити шантаж та підтримка . Поясніть, що чим далі йде замовчування проблеми, тим глибше вона поранить.
6. Насильство через екран
Відсутність інформаційної гігієни – проблема не лише нашої країни, діти схильні не вирізняти контент та, внаслідок, можуть стати жертвами насильства через екран. Проводьте певну годину в інтернеті разом, переглядайте спільно сайти покупок, качайте разом ігри, дивіться нові іграшки, із старшими – нові гаджети. 15 хвилин в інтернеті з дитиною поруч, дозволятимуть вам нативно розповідати, що є «хороші» сторінки, а є «погані», що є злочинці, які можуть видавати собі за добродіїв. Навчіть дитину фільтрувати контент.
7. Будь-яку проблему можна вирішити
Цю фразу повторюйте дитині щодня, кілька разів на день, як мантру. Чим частіше дитина буде чути, що «будь-яку проблему можна вирішити», тим менша вірогідність того, що вона знайде в своїй голові проблему, яку вирішити не можна. Якщо проблема вже виникла, її потрібно прийняти, якнайшвидше повідомити дорослим про її існування, знайти рішення та забути про проблему. Цей алгоритм також промовляйте дитині – так вона знатиме не лише стандартну завчену фразу, а й чіткий алгоритм дії.
Безпека дітей на ігровому майданчику
Уважно стежте за своєю дитиною під час перебування на ігрових майданчиках , будьте обережні і намагайтеся уникнути потенційно небезпечних місць . Перед тим , як відпустити дитину грати завжди перевіряйте , наскільки безпечна поверхня на майданчику . Діти віком до 7 років повинні перебувати на дитячій площадці під наглядом дорослих.
Правила безпеки на дитячому майданчику
- Якщо є така можливість, то краще, звичайно, ходити грати туди, де насипаний пісок або укладено гумове покриття, а не покладено асфальт.
- Ігрові елементи повинні бути цілими, без розбитих або поламаних частин, тим більше, неприпустиме відсутність будь-яких частин.
- Навчіть дітей обходити стороною качелі та каруселі, на яких уже хтось перебуває. Не дозволяйте зстрибувати на ходу. І розкажіть про те, що при можливому падінні з качеля необхідно присісти, а не вставати в повний зріст, ризикуючи отримати удар.
- Перевіряти необхідно і температуру ігрових елементів, оскільки у літні спекотні дні залізні дитячі гірки та каруселі під прямими сонячними променями дуже сильно нагріваються.
- Особливу увагу батьки повинні приділити тому, як одягнути та взути дитину перед походом на дитячу майданчик. Краще не одягати кофтинки з капюшоном, бо дитина може зачепитися ними за щось. Крім того, на одязі має бути мінімальна кількість різних застібок. Підбирайте зручні речі, в яких дитина буде вільно рухатись.
- Не обвивайте слизької взуття або шльопанці, вони можуть стати причиною падіння і, відповідно, травми.
- Обов'язково приділіть увагу пісочниці. Адже в її вмісті може виявитися, що завгодно: бите скло, шприц і сигаретні недопалки і т.п. Перед тим як дозволити дитині грати в піску, слід поважно оглянути пісочницю і прибрати всі небезпечні предмети. Також поясніть дитині, що граючи з піском, не можна кидатися ні м, а руки не можна брати до рота.
- У вашій сумці для прогулянок повинні завжди лежати прості антисептичні засоби - салфетки, зеленка у вигляді фломастера, пластирі, що дасть змогу надати першу допомогу при невеликих ударах та ссавцях.
Щоб дитина засвоїла і дотримувалась правил безпечної поведінки на дитячому майданчику, необхідно обговорювати можливі ситуації, розповідати, як їх уникнути.
Немає коментарів:
Дописати коментар