Абетка здоров^я

13.11

8 простих порад, як забезпечити здоровий зір

     Щоб зберегти здоровий зір, дитина має дотримуватися заходів безпеки та правил гігієни зору.

     Очі – надзвичайно ніжний орган людського тіла, який потребує постійного ретельного догляду. Оскільки догляд за очима дитини залежить від досить багатьох факторів, батьки повинні контролювати цей процес: захищати очі дитини від механічних пошкоджень, сприяти розвитку гостроти зору .

    Якщо дитина не має проблем із зором при народженні та в підлітковому віці, найімовірніше, її зір буде здоровим і в старшому віці. Однак вам необхідно допомогти дитині зберегти гостроту зору в підлітковому віці. Розгляньмо поради для батьків, як це зробити.

      1. Забезпечте дитині збалансоване харчування

  Збалансоване харчування має включати велику кількість овочів зеленого і червоного кольору (наприклад, моркви, червоного перцю, шпинату, буряка). Також потрібно ввести в дитячий раціон велику кількість фруктів, що містять каротин (наприклад, манго, абрикос тощо). Каротин – джерело вітаміну А, необхідного для гострого зору.

      2. Не дозволяйте дитині багато сидіти перед комп'ютером

   Якщо дитина звикла постійно сидіти перед комп'ютером, необхідно змінити цю звичку, оскільки вона призводить до втоми органів зору. Розмістіть монітор комп'ютера дещо нижче від рівня очей дитини – це також допоможе впоратися із зазначеною проблемою.

       3. Дивіться телевізор на безпечній відстані

   Не дозволяйте дитині дивитися телевізор на близькій відстані, навіть якщо вона просить про це. Потрібно сидіти на відстані не менше ніж 3,5 метра від телевізора, кімната при цьому повинна бути достатньо освітленою. Не можна дивитися телевізор при вимкненому світлі.

     4. Не дозволяйте дитині довго грати у мобільні ігри

     Дитині необхідно обмежити час на мобільні ігри. Якщо вона занадто захоплена цим заняттям і грається у мобільні ігри майже весь свій вільний час, поступово в неї може виникнути комп'ютерний зоровий синдром, що виявляється в зниженні гостроти зору, надмірній чутливості до світла, стомлюваності очей тощо. Зокрема, у дитини можуть розвинутися такі проблеми із зором, як неприємні відчуття в очах, затуманення зору, головні болі, стомлюваність очей тощо.

5. Відучіть дитину терти очі

Звичка терти очі призводить до того, що бактерії з рук потрапляють в очі. Це може спровокувати розвиток різних інфекцій. Якщо дитина страждає від кон'юнктивіту, їй тим більше не можна терти очі, бо це погіршить перебіг хвороби. У такому випадку насамперед потрібно дотримуватися гігієни очей. Тому потрібно навчити дітей, що до очей можна торкатися тільки після того, як вони помиють руки. Із цього правила не повинно бути винятків.

6. Не використовуйте косметику для повік

Тіні для повік – не для дітей. Їх можна використовувати, якщо ви стовідсотково впевнені в якості матеріалів, із яких вони виготовлені. В іншому випадку косметичні засоби можуть мати негативний вплив на гостроту зору дитини.

7. Не давайте дитині небезпечних іграшок

Завжди наглядайте за дитиною під час гри й не допускайте, щоб вона гралася небезпечними іграшками (наприклад, такими, які мають гострі краї або виступи). Такі іграшки становлять небезпеку для дитини і можуть завдати їй шкоди. Заздалегідь зверніть увагу на те, чим грається дитина, і сховайте небезпечні іграшки з поля її зору.

8. Забезпечте додатковий захист

Якщо поблизу пускають феєрверки або салюти, наглядайте за дитиною. Переконайтеся, що дитина перебуває на безпечній відстані. Якщо дитина ходить у басейн, придбайте їй окуляри для плавання: вони захистять очі дитини від інфекцій, які можуть перебувати у воді. Не допускайте, щоб в очі дитині потрапляли хімічні речовини або аерозолі.

Діти часто бувають досить безтурботними, тому батьки повинні застерігати їх від можливих небезпек. Дитина зможе зберегти здоровий зір, тільки якщо сама навчиться бути обережною і дбатиме про власну безпеку.

 

25.05

Польські вчені назвали вживання продуктів харчування з вмістом акриламіду чинником, що сприяє розвитку хвороб серця. Перш за все, це стосується чипсів і картоплі фрі.

     Ще раніше довели, що акриламід підвищує ризик захворювання на рак і виникнення розладів нервової системи. Та це ще не всі біди, які загрожують дітям внаслідок уживання смачних і хрумких чипсів. Працівники Брістольського університету з допомогою дослідження, в якому взяло участь 14 тисяч дітей, з’ясували, що в малюків, які до трирічного віку куштували чипси, потім виявляли знижені показники IQ .

     На жаль, навіть зміна раціону в подальшому не виправляє ситуації. 20% дітей, які погано харчувалися у 3-річному віці, надалі демонстрували зниження рівня I Q на п’ять пунктів. Адже в перші три роки життя мозок швидко розвивається, на його активність впливає багато чинників, зокрема й харчування. А ось продукти, які діти вживали в 4 – 7 – річному віці, вже не впливають на функціонування мозку.

                                  ЗВІДКИ ТАКА НЕЗРОЗУМІЛА ЛЮБОВ?

 

    Чому діти так люблять солодощі, чипси, газовану воду, фаст-фуд? Дієтологи переконані, що причина в підсилювачах смаку, ароматизаторах тощо, тобто в тих самих харчових добавках, які, впливають на рецептори язика, дають відчуття насиченого смаку. Такі добавки викликають харчову залежність, якій дитина протистояти ще не може. Однак нещодавно дослідники з’ясували, що насправді все ще гірше. Багато харчових добавок впливають не лише на рецептори язика, а й на центр сприйняття смаку в мозку, формуючи стійкий потяг. Тобто в дитини, якій часто купують чипси, шоколадні батончики, гамбургери або сильногазовані напої, виникає залежність, яку часто можна порівняти з алкогольною чи нікотиновою. А тому не варто йти на повідку в дітлахів, які випрошують усілякі сумнівні смаколики, а тим паче, гуляючи у вихідні містом, ласувати всією сім’єю гамбургерами, картоплею фрі та запивати все це сильно газованими напоями. «Присісти» на таку їжу легко, але щоб відучити від неї дитину, потрібно буде витратити чимало сил, тим паче, коли багато її друзів їдять усе те «добре» і нічого, живі-здорові. Дитині не поясниш, що сплеск захворювань на цукровий діабет, ожиріння, захворювання шлунково-кишкового тракту, алергія – це все «подарунки» сучасного способу життя та харчування. Що екземи, тонзиліти, часті ГРВІ – це теж реакція організму на нездорову їжу. Дитина просто не мислить такими категоріями.

04.05

                              Профілактика дитячих шкірних хвороб

  У першу чергу, необхідно дотримання всіх правил гігієни житла, тіла й одягу. Також потрібно правильне харчування з достатньою кількістю вітамінів, правильний режим. Як тільки Ви виявили у одного з дітей шкірне захворювання, постарайтеся виключити спільне користування близнюків одягом, іграшками, посудом і т.д. Більшість гнійничкових, грибкових і вірусних захворювань заразні і легко передаються від хворих дітей або тварин. Часто шкірні захворювання викликаються алергенами — харчовими, ароматами, медикаментами. Їх необхідно вчасно виявити. Шкіра дітей легко забруднюється, особливо під час гри на вулиці, дачній ділянці. Мікроби з пилу і бруду легко проникають в дитячу шкіру. Чим рідше вона пошкоджується і забруднюється, тим рідше виникає такий різновид шкірних захворювань, як гнійничкові. При грибкових захворюваннях (це трихофітія, або стригучий лишай, а також опік) хворої дитини потрібно негайно ізолювати від контакту з іншими дітьми і показати лікареві. Видужалий дитини пускають у дитячий колектив тільки після того, як він пройде триразовий аналіз на грибок. Ізолюють від оточуючих і хворого на коросту. Для попередження корости потрібно стежити за здоров’ям домашніх собак і кішок, які можуть переносити захворювання. Обов’язково потрібно дотримуватися гігієни ліжку, одягу, іграшок — у всіх них може «оселитися» коростяний кліщ. Профілактика дитячих хвороб зміцнить здоров’я Вашого малюка та подарує радість життя та спілкування. Будьте здорові!

24.04

         24 березня у світі відзначають День Білої ромашки — найголовніший день у боротьбі з туберкульозом та день фтизіатрії загалом. Батьківщиною цієї дати є Швеція. Ця подія є актуальною і сьогодні, оскільки щороку від туберкульозу помирає 4000 осіб. Історія дня «Білої ромашки» туберкульозу був відомий у давнину. У V столітті до н.р Геродот повідомляв, що у Персії сухотних та золотушних хворих ізолювали, забороняли їм жити у містах та спілкуватися з населенням. Пізніше у кодексах XII – XIV ст. туберкульоз розглядали як інфекційне захворювання. Докладніше туберкульоз почали вивчати у другій половині ХVII століття. Наступний найважливіший етап вивчення туберкульозу та вдосконалення заходів боротьби з ним розпочався з доповіді «Етіологія туберкульозу», зробленого німецьким бактеріологом Робертом Кохом на засіданні Берлінського фізіологічного товариства 24 березня 1882 р. і дозволило всьому світу дізнатися про збудника. У 1905 р. Р. Коху присуджено Нобелівську премію. Століття від дня відкриття збудника туберкульозу широко відзначено у різних країнах, а день 24 березня оголошено ВООЗ офіційним Всесвітнім днем ​​боротьби з туберкульозом. відповідні дозволи…» Після періоду спаду (відкриття стрептоміцину в 1944 р., та інших протитуберкульозних препаратів, введення загальної вакцинації, флюорографії та розробки державних програм у середині 80-х років ХХ століття), сьогодні інфекція знову увійшла до своєї неблагополучної фази . Цьому сприяли соціальні кризи, поширення ВІЛ-інфекції. Початок нового тисячоліття ВООЗ характеризує як всесвітньо-надзвичайний за туберкульозом. Сьогодні, згідно з висновками експертів ВООЗ, це єдина інфекція, від якої у світі гине найбільше людей, ніж від усіх інфекцій разом узятих, у тому числі і від СНІДу. В даний час день боротьби з туберкульозом щорічно відзначається в усьому світі, оскільки ситуація з туберкульозом все ще залишається напруженою у багатьох країнах, у тому числі і в Україні.

06.04

Перша долікарська допомога у випадку

лихоманки при ГРВЗ

Лихоманка супроводжує більшість гострих респіраторних вірусних захворювань [ГРВЗ]. У хворого підвищується температура тіла через неспецифічну захисно-пристосувальну реакцію організму, яка характеризується перебудовою процесів терморегуляції і виникає у відповідь на дію патогенних подразників. Лихоманка активує процеси обміну, функції нервової, ендокринної, імунної систем (підвищується вироблення антитіл, інтерферону, стимулюється фагоцитарна активність нейтрофілів), підвищується антитоксинна функція печінки, збільшується нирковий кровоток. Більшість патогенних вірусів втрачає свої вірулентні властивості при температурі 39 °С.

Медичний працівник, виявивши у дитини підвищення температури тіла, має вирішити, чи слід понижувати температуру і, якщо слід, в який спосіб.

1. Понижувати температуру тіла необхідно у таких випадках:

несприятливий анамнез (наявність перинатальної енцефалопатії, судом, вродженої вади серця); » підвищення температури тіла більше 38,5 °С.

2. При температурі тіла більше 38,5°С потрібно:

забезпечити дитині постільний режим;

• поїти її часто, малими порціями (компот, підсолоджений чай, відвар шипшини тощо) для забезпечення підвищеної тепловіддачі за рахунок рясного потовиділення;

• годувати залежно від апетиту (не можна примушувати дитину їсти), переважно вуглеводною їжею; вживання свіжого молока необхідно обмежити через можливу лактозну недостатність на піку лихоманливого стану.

3. Найбезпечнішими жарознижувальними засобами для дітей є парацетамол, його разова доза — 10-15 мг/кг, добова — 60 мг/кг.

4. Недопустиме курсове застосування жарознижувальних засобів, через підвищення небезпеки діагностичних помилок, пов’язаних з пропуском симптомів серйозних інфекційно-запальних захворювань, таких як пневмонія, менінгіт, пієлонефрит, апендицит тощо. У тих випадках, коли дитина отримує антибактеріальну терапію, регулярний прийом жарознижувальних засобів недопустимий, оскільки може затримувати визначення необхідності заміни антибіотика. Одним з об’єктивних критеріїв ефективності ліків є зниження температури тіла.

5. При «рожевій» лихоманці (шкіра рожева, волога, гаряча на дотик, при цьому відбувається активна віддача тепла через шкіру і менша небезпека перегрівання організму) для посилення тепловіддачі дитину необхідно роздягнути і обтерти водою кімнатної температури. Не можна обтирати дитину спиртом чи крижаною водою, оскільки внаслідок різкого пониження температури тіла відбувається спазм судин і зменшення тепловіддачі.

6. Якщо відсутні ознаки токсикозу (озноб, міалгія, блідість шкіри тощо), лихоманка у межах 38-38,5 °С не потребує медикаментозної жарознижувальної терапії.

7. Якщо у дитини під час лихоманки (незалежно від ступеня її прояву) погіршується самопочуття, з’являються ознаки токсикозу, жарознижувальну терапію необхідно призначити негайно. Також необхідно комбінувати прийом жарознижувальних лікарських засобів із препаратами, що розширюють судини (папаверин, дібазол, папазол).

Важливо оцінювати всі клінічні симптоми, аналізувати процес перенесення лихоманки (чи змінюється при цьому поведінка дитини, активність, апетит тощо). Усі особливості бажано фіксувати у медичній картці дитини, щоб із часом якомога швидше зорієнтуватися у доцільності і методах надання їй першої долікарської допомоги.

30.03

Перша долікарська допомога при забиттях

Забиття — це закриті пошкодження тканин і органів без істотного порушення їхньої структури, зазвичай спричинені ударом тупим предметом чи падінням. На місці забиттів, як правило, з’являються припухлість або крововилив (синець], зумовлені набряком прилеглих тканин і кровотечею з дрібних пошкоджених судин.

Послабити біль при незначних забиттях м’яких тканин допоможе холод. Бажано використовувати спеціальні гіпотермічні (охолоджувальні] пакети. У разі їх відсутності можна застосовувати підручні засоби: заморожені продукти з морозильної камери (попередньо обгорнувши їх тканиною], мокру ганчірку чи рушник, охолодити пошкоджене місце під струменем холодної води тощо.

При підозрі на складнішу травму (перелом, вивих, пошкодження внутрішніх органів тощо) перша долікарська допомога має відповідати тяжкості передбачуваної травми:

при порушенніцілісності шкіринакласти стерильну пов’язку;

у разівідшарування шкіри, при численних забиттях, забиттях суглобів, внутрішніх органів провести транспортну іммобілізацію (тимчасове фіксування травмованої ділянки на період транспортування до лікувального закладу);

припорушенні диханнячи серцевої діяльності негайно розпочати штучне дихання та масаж серця;

при підозрі на пошкодження внутрішніх органів потерпілому слід забезпечити спокій, заборонити вставати та ходити — переносити його можна лише на руках чи ношах.

Забиття голови.

При забитті голови насамперед необхідно з’ясувати всі обставини травми, адже дитина може отриматиструс мозкунавіть через падіння з невеликої висоти.

Якщо після удару головою дитина відразу ж починає плакати, а упродовж 15 хвилин заспокоюється — травма мозку малоймовірна. Насторожити після падіння мають такі симптоми: непритомність, біль, припухлість у зоні удару, блідість обличчя, в’ялість, нудота чи блювання. У такому разі необхіднонегайно викликати швидку допомогу.

У разіпояви гематомиу зоні удару дитину необхідно якнайшвидше показати лікарю. Якщо на місці удару з’явилася рана, слід обробити її краї розчином йоду і накласти стерильну пов’язку.

Якщо в результаті травми дитинапошкодила зуб, їй необхідно прополоскати рот чистою водою і звернутися до стоматолога.

У разі носової кровотечі внаслідок забиття голови необхідно посадити дитину біля вмивальника.Закидати голову не потрібно, оскільки це не пришвидшить зупинку кровотечі, а після заковтування крові може спричинити блювання. На перенісся бажано покласти лід, огорнутий тканиною. Необхідно стежити за тим, щоб дитина не сякалася і не затискала ніс. Якщо носова кровотеча триває більше 10 хвилин, необхідно викликати швидку допомогу.

02.03

Секрети хорошого апетиту дитини

    Багато батьків не знають, що робити, коли їхня дитина вередує та зовсім не бажає їсти. А хто з них замислювався над тим, чим, як і коли вони годують дитину? У хорошого апетиту дитини є багато чинників  їх варто знати та враховувати.

    Раціональне харчування дітей у дошкільному навчальному закла­ді грунтується на оптимальному режимі харчування та збалан­сованості раціону. Воно є основною умовою підвищення опірності організму дитини до захворювань, для нормального росту та розви­тку дітей. Проте часто в нашому дошкільному навчальному закладі ми стикаємося з такою проблемою, як відсутність апетиту у дітей. А тому давайте розглянемо секрети формування хорошого апетиту у дітей.

Помірність у харчуванні

   Власне, ставлення до їжі визначається не лише культурою харчування, але й досвідом людства. «Товста дитина — здоро­ва дитина» — таке твердження закладене у свідомості бабусь, а іноді й деяких мам. Бо ж вони думають, що нагодувати дити­ну — головне материнське призначення. А якщо мама не наго­дує, то обов'язково це зробить бабуся. Проте дитина не потребує великої кількості їжі. Намагаючись «запхати» в дитину порцію страви, розраховану на дорослу людину, батьки негативно впли­вають не лише на фізичний стан, а й на її психіку. Із часом для та­ких дітей переїдання стає звичкою, що призводить до надмірної ваги.

    Досить часто причинами переїдання стає примушування дити­ни з'їсти все та показати пусту тарілку або соромлення її за викидан­ня залишків їжі. Так дитина, поступаючись вимогам батьків, звикає переїдати. Хоча будь-яка дитина здатна зрозуміти та відчути, скіль­ки їй потрібно з'їсти.

    Об'єм страв має відповідати віку дитини та функціональним можливостям її травної системи. Надмірний об'єм страв може спри­чинити навіть функціональні порушення шлунково-кишкового тракту.

Різноманітність раціону

    Страви, приготовані в дошкільному навчальному закладі, від­різняються від домашніх. Небагато сучасних мам готують рибні кот­лети або варять какао. Іноді, потураючи смакам та примхам дитини, вони готують одні й ті самі страви. До того ж батьки часто купують навіть маленьким дітям чіпси, сухарики, піцу, газовані солодкі на­пої. Про шкідливість цих продуктів харчування знають усі. Вони не містять корисних для організму дитини речовин, тож і не задо­вольняють його фізіологічні потреби. Утім, найбільше вражає те, що батьки годують дитину такими продуктами зранку, до відвіду­вання дитячого садка. Природно, що після такого перекусу про хоро­ший апетит не може бути й мови.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Вживання натщесерце продуктів харчування зі штучними барвниками, консервантами, ароматизаторами, під-солоджувачами та газом викликає у дітей подразнення слизової оболонки шлунка та сприяє розвитку гастритів, виразкової хво­роби, закрепів.

    На думку вчених, від народження діти півсвідомо надають перевагу солодкому, сприймають солоне та автоматично відки­дають гірке та кисле. Цьому є просте пояснення: солодка та со­лона їжа містить цінні та легкозасвоювані речовини. їх організм розпізнає як смачні. Гіркий та кислий смак мають більшість не­свіжих та отруйних продуктів, тому організм визначає їх як не­смачні. Продукти ж, що мають такі смаки, дитям хочеться виплю­нути.

    Урізноманітнити дитяче харчування взимку можна заготовлени­ми на зиму чорною смородиною та порічками, квашеною капус­тою, солоними огірками та помідорами. Навесні можна додати до раціону зелень: салат, шпинат, щавель, зелену цибулю, молоду кропиву, кріп та петрушку, а влітку — ягоди.

  Тож, щоб у дитини завжди був хороший апетит, важливо уріз­номанітнювати меню вдома, особливо у вихідні дні. Додайте до дитячого меню страви, які подають у дошкільному навчальному за­кладі. Це сприятиме наступності в харчуванні дітей, а також дитина ліпше сприйматиме одні й ті самі страви, які готують вдома та в ди­тячому садку.

Режим харчування вдома

   Достатньо часто в сучасних сім'ях відсутній режим харчуван­ня, особливо у вихідні дні. Дітей годують з неоднаковими проміж­ками між прийомами їжі або пізно ввечері перед сном. Це шкодить роботі шлунково-кишкового тракту дитини.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Вживання їжі в певний час виробляє умов­ний рефлекс, забезпечує ритмічність процесів секреції у шлунку й оптимальне виділення травних соків.

   За безладної організації харчування організм дитини привчаєть­ся протягом усього дня перекушувати між основними прийомами їжі, іноді навіть замість них. Окрім того, відсутність режиму харчування вдома робить марними зусилля працівників дошкільного навчально­го закладу щодо формування у дітей потреби харчуватися в певний час.

Індивідуальні особливості організму дитини

На апетит впливають також такі індивідуальні особливості організму дитини:

- інтенсивність росту дитини та рівень енерговитрат;

- емоційний стан;

- особливості психіки.

    Інтенсивність росту організму дитини залежить від гене­тичних особливостей. У той час, коли дитина росте інтенсивніше, вона більше та охочіше їсть. Коли інтенсивність росту зменшується, може знизитися й апетит. Щодо рівня енерговитрат слід пам'ятати: що більше дитина витрачає енергії, то ліпше їстиме. Якщо дитина малорухлива та спокійна, то їсть вона менше, ніж жвава. Існують і се­зонні закономірності апетиту, але вони теж індивідуальні. Напри­клад, у деяких дітей апетит узимку ліпший, бо вони менш активні, деякі навпаки краще їдять улітку, тому що активніші.

Загальновідомо, що надмірні пе­реживання можуть зіпсувати апетит. Дитина в цьому сенсі чутливіша за до­рослого, адже навіть найменші біль, об­раза, засмучення позначаються на ди­тячій психіці та порушують апетит. Не варто забувати, що спричинити втрату апетиту можуть і досить сильні приємні емоції. Якщо дитина надто збуджена, набігалася, вона може відмовитися їсти. У такому разі не варто пропонувати дитині перекусів, оскільки через якийсь час апетит обов'язково з'явиться.

Вагомим є також вплив особливостей дитячої психіки на апе­тит. Через особливості психіки деякі діти їдять дуже довго, де­які поводять себе за столом з острахом. Така поведінка зазвичай сприймається дорослими як примхливість, перебірливість в їжі та викликає роздратування. Як наслідок, наполегливо, ложка за ложкою, страва прямує до рота дитини. А в чутливих дітей не­гативні емоції, пов'язані з насильним годуванням, можуть спри­чинити психологічну травму. Насильне годування може надовго залишитися в півсвідомості дитини та в подальшому стати при­чиною поганого апетиту. Саме тому фахівці підкреслюють, що їжу треба пропонувати, а не нав'язувати. До того ж не варто висува­ти ультиматум дитині: «Не з'їси усе — не підеш гратися, не будеш дивитися телевізор».

Стан здоров'я дитини

Іноді діти відмовляються від їжі, якщо погано себе почувають або потребують уваги. Цим вони намагаються привернути до себе увагу батьків або педагогів дошкільного навчального закладу. Зниження апетиту можуть спричинити також гострі та хронічні захворюван­ня: ревматизм, тонзиліт, стоматит, порушення роботи нирок, гельмін­този, розлади роботи кишківника тощо. Це природна захисна реакція організму, тому не потрібно вмовляти дитину їсти або намагатися по­ліпшити апетит. У такому разі слід звернутися до лікаря, який поста­вить діагноз або визначить причину порушення апетиту. Коли дитина хворіє, апетиту в неї немає, проте після одужання він обов'язково по­ліпшиться.

Працівники дошкільного навчального закладу та батьки мають пам'ятати, що хороший апетит у дитини залежить від багатьох чинників. Усі їх варто щодня враховувати та бути уважними до дитини. Тоді діти будуть їсти із задоволенням і вживання їжі не перетворюватиметься на проблему. Окрім того, слід формувати в дитини культуру харчування³ як невід'ємну складову здорового способу життя

23.02

Гострі кишкові інфекції, харчові отруєння та їх профілактика

     До гострих кишкових інфекцій відносяться: черевні тифи, сальмонельози, дизентерія, гастроентероколіти, холера. Актуальними чинниками передачі кишкових інфекцій залишаються неякісно промиті овочі, зелень, фрукти, ягоди й молочна продукція, що купується населенням на ринках, у т.ч. стихійних, у приватних осіб, зберігається без належних температурних умов та вживається без необхідної термічної обробки. При сальмонельозі провідними факторами передачі є сирі або недостатньо термічно оброблені яйця, м'ясо птиці, приготоване з порушенням гігієнічних вимог.

             Основними причинами спалахів є нехтування елементарними правилами особистої гігієни, порушення технологій приготування їжі, зберігання харчових продуктів в антисанітарних умовах, без належного температурного режиму. Факторами передачі інфекції найчастіше стають готові страви, молоко і молочні продукти, кондитерські

вироби, які готуються "із запасом", що призводить до накопичення у продуктах збудників інфекційних захворювань та продуктів їх життєдіяльності.Зараження відбувається при проникненні збудника через ротову порожнину в організм здорової людини, визиваючи ураження травної системи. Характерними є нудота, блювота, діарея, різкий біль в області живота, загальна слабкість, підвищення температури тіла.

     Джерелом кишкових інфекцій є хвора людина. Але головними розповсюджувачами є особи з легким перебігом захворювання і особливо ті, хто по роду своєї діяльності зайнятий в сфері обслуговування населення. А саме - продавці продуктових магазинів, робітники системи громадського харчування, підприємств харчової промисловості, дитячих закладів. Залишаючись на робочому місці, такі співробітники, будучи хворими, здатні забруднювати збудниками все, до чого торкаються їх руки: посуд, харчові продукти, предмети навколишнього середовища.

З метою профілактики інфекційних захворювань та харчових отруєнь рекомендовано:

      У разі виявлення перших ознак кишкового захворювання необхідно терміново звернутись до найближчої лікувальної установи. Самолікування небезпечне для здоров'я! Неконтрольоване і неправильне застосування антибіотиків та інших антибактеріальних препаратів приводить до того, що в кишечнику знищуються не тільки збудники хвороби, але й корисна мікрофлора. При недостатньому та неадекватному лікуванні може сформуватися здорове носійство інфекції, а перехворіла людина не маючи клінічних проявів, продовжує виділяти збудників, що особливо небезпечно для оточуючих.

02.02

  Чи знаєте Ви,  яке зло може ховатися за дверцятами Вашого холодильника?

За даними, опублікованих в офіційному виданні Американської асоціації дієтологів, тільки в Америці щорічно реєструється 76 мільйонів захворювань, пов’язаних з вживанням неякісної їжі, 325000000 госпіталізацій і 5000 смертей.

    Вміщені в зіпсовану їжу бактерії, віруси і паразити представляють істотну загрозу для здоров’я, особливо для людей зі зниженим імунітетом таких як: вагітні жінки, маленькі діти і літні люди.

   Харчових отруєнь можна запобігти до 25% всіх випадків, дотримуючись простих правил гігієни у себе вдома.

Як же нам зрозуміти, що їжа, яка перебуває у нашому холодильнику, хорошої якості?

Давайте почнемо з основ і подивимося як поводитися з нашим холодильником повним їжі:

* Вичищайте холодильник 1 раз на 1-2 тижні звичайним миючим засобом і водою;
* Стежите, щоб температура в холодильній камері перебувала в межах від +4 до +10 градусів (вершкове масло не повинно бути занадто твердим);
* Температурний режим у морозильній відділення наступний: для зберігання -18 градусів нижче нуля, тоді як для заморожування -24;
* Якщо в холодильнику що-небудь розіллється, витирайте відразу, для запобігання перехресного забруднення;
* Вживайте продукти до закінчення терміну придатності;
* Також дуже важливо перш ніж готувати або їсти їжу перевірте не почала вона псуватися. На жаль, на перших стадіях погіршення якості їжі, зовнішніх ознак або запаху немає, зате шкідливі бактерії та мікроорганізми починають з’являтися. Тому при найменшому сумніві краще відмовитися від вживання продукту.

Розумне відвідування магазину

     Безпека починається з відвідування продуктового магазину. Намагайтеся спершу купувати продукти тривалого зберігання такі як: бакалія, консерви і чай, потім свіжі овочі, фрукти і в самому кінці свіже чи заморожене м’ясо і решту заморозку. Прибирайте покупки в холодильник відразу після повернення додому.

    Пам’ятайте, що завжди слід залишати трохи вільного місця в холодильнику (і особливо морозилці) для вільної циркуляції повітря. Дуже велике навантаження, що з’являється при переповненні, може призвести до підвищення температури, сприяючи зростанню хвороботворних бактерій і організмів.

Скільки ж їжа зберігається в холодильнику, правильне зберігання їжі

 1. Не залишайте розморожені продукти при температурі яка перевищує 5 градусів тепла, бактерії в такому середовищі починають стрімко розмножуватися.
2. Намагайтеся розморожувати заморожені продукти на нижній полиці холодильника, щоб вода з них не капала на продукти знизу.
3. Приготована і розігріта їжа, готові салати і закуски не повинні перебувати без холодильника більше 2 годин.
4. Ретельно упаковуйте залишки їжі і намагайтеся застосувати їх не більше ніж за 2-3 дні. Вакуумна упаковка залишає бактерії без кисню і вони гинуть, тому чим більше герметично ви упакуєте їжу, тим довше вона буде зберігатися. Використовуйте спеціальну харчову плівку або вакуумні контейнери. Не забувайте також, що найбільш сприятливе місце зберігання для швидкопсувних страв — верхня полиця холодильника.

Всі ці дуже прості правила профілактики харчових отруєнь допоможуть Вам уникнути харчових отруєнь і зберегти здоров’я.

26.01.

Грип — це високозаразне вірусне захворювання з можливістю тяжких ускладнень та ризиком смерті.

Грип має симптоми, схожі з іншими гострими респіраторними вірусними інфекціями (ГРВІ), але є набагато небезпечнішим. Тому перші ж симптоми ГРВІ вимагають особливої уваги.

Як передається грип?

          Джерело інфекції – хвора людина. Найпоширеніший шлях передачі грипу - повітряно-крапельний, під час кашлю, чхання, коли у повітрі утворюється аерозоль з високим вмістом збудника. Також можлива передача інфекції через предмети домашнього вжитку, посуд, іграшки, білизну, забруднені руки.

Чим небезпечний грип?

Грип вкрай небезпечний своїми ускладненнями збоку

• верхніх дихальних шляхів, ЛОР-органів, легень (пневмонія, бронхіт), саме пневмонія зумовлює найбільш смертей від грипу;
• серцево-судинної системи;
• нервової системи.
• 
  

Як не захворіти?

• Вакцинація - найефективніший й економічно вигідний засіб захисту проти грипу, відомий сучасній медицині.
• Щеплення необхідно проводити тільки в кабінетах щеплення в амбулаторії первинної медико-санітарної допомоги за місцем проживання.
• Кожного року вакцини для профілактики грипу захищають проти типів вірусів, які спричиняють розвиток епідемії.
• Існує поняття «колективний імунітет». Чим більше людей мають імунітет до хвороби, тим менша ймовірність виникнення епідемії.
• Сучасні вакцини є досить безпечними і можуть вводитися дітям шестимісячного віку.
• Якою вакциною щеплювати дитину або дорослого Вам порадять у лікувальних закладах за місцем проживання.
• 
  

Якщо дитина захворіла на грип

• при перших ознаках захворювання дитину необхідно покласти у ліжко і викликати свого сімейного, дільничного лікаря або педіатра;
• негайно ізолювати хворого в окремій кімнаті або огородити ширмою, виділити йому індивідуальний посуд, рушник, предмети особистої гігієни;
• дайте жарознижуючі (парацетамол або ібупрофен) препарати (якщо температура 38°С і вище);
• пити більше рідини;
• особа, що доглядає за хворим, повинна носити марлеву пов'язку або разову маску, яку потрібно міняти кожні 4 години;
• необхідно проводити провітрювання приміщення декілька разів на добу, щодня робити вологе прибирання приміщень оселі;
• 
  

• 5.01.

  ЯКІ ЩЕПЛЕННЯ СЛІД РОБИТИ ДІТЯМ?

 Щойно дитина народжується, із стерильного середовища матусиного живота вона потрапляє у світ, густо населений різноманітними мікроорганізмами. Деякі з них є корисними, вони допомагають організму в процесах життєдіяльності. Декотрі можуть викликати легкі захворювання, що не є небезпечними для життя, але допомагають тренуванню імунітету – здатності організму чинити спротив зовнішнім загрозам. Але існує клас мікробів – вірусів, бактерій, грибків і найпростіших – які можуть бути смертельно небезпечними для дітей, і у до-вакцинальну еру вони забирали мільйони життів.

        За оцінкою ВООЗ, щороку вакцини рятують життя від 2 до 3 мільйонів людей, і ця цифра могла би збільшитися ще на 1,5 мільйона, якби охоплення вакцинацією було глобальним.

       У нашій країні дітей вакцинують відповідно до Національного календаря профілактичних щеплень. Цей документ визначає, від яких захворювань діти мають бути обов’язково щеплені, у якому віці слід починати вакцинацію, скільки доз вакцини та з яким інтервалом необхідно ввести. 

29.12

Профілактика вірусного гепатиту А у дітей

Вірусний гепатит А (хвороба Боткіна, хвороба брудних рук, інфекційна жовтуха) –це гостреінфекційнезахворюванняз фекально-оральним механізмом передачіта переважним ураженням печінки і шлунково-кишкового тракту.

         Джерелом інфекції при вірусному гепатиті А (ВГА) є хвора людина як зжовтушними (типовими) так і безжовтушними (атиповими) формами захворювання. Вірус гепатиту А виділяється із фекаліями хворих на гепатит та передається через воду та харчові продукти, забруднені випорожненнями хворого, предмети побуту та брудні руки.Для ВГА характерна сезонність (весняно-осіння). Найбільш чутливі до вірусу гепатиту А –діти.

        Інкубаційний період (період від моменту потрапляння вірусу в організм до появи перших клінічних проявів)складає –7-50 днів (в середньому 15-45 днів).

        Гепатит А характеризується помірними симптомами інтоксикації, порушеннями функції печінки та доброякісним перебігом.У більшості випадків хвороба починається гостро, з підвищенням температури до 38,5°С протягом перших 2-3 днів, ломота в тілі, загальне нездужання (по типу грипоподібного стану).

      Характерна поява наступних клінічних симптомів:

- погіршення аппетиту

- нудота, іноді блювота,

- біль та відчуття важкості у правому підребер`ї.

 Цей період захворювання називається переджовтушним та триває від 4 до 7 днів. Жовтяничний період проявляється жовтушнiстю склер, слизових оболонок та шкіри. Можливе свербіння шкіри. Колір сечiстає усе більше темним (кольору міцного чаю, пива)., випорожнення -безбарвними. З появою жовтяниці ряд симптомівпереджовтяничного періоду слабшає й у значної частини хворих зникає, а загальний стан та самопочуття покращуються. Температура тіла нормалізується. Через 10

-21 день (залежно від тяжкості захворювання) дитина одужує.

     Загострення та рецидиви спостерігаються у 2-5% хворих. Затяжний перебіг хвороби зазвичай пов`язаний із супутніми захворюваннями, порушенням режиму та впливом інших шкідливих чинників.

    Після перенесеного захворювання формується стійкий, досить тривалий імунітет. Для

вірусного гепатиту А характерні спалахи, які найчастіше реєструються в дитячих дошкільних закладахта школах.Саме тому правильно проведена профілактика даного захворювання дозволить попередити розвиток ВГА в організованих коллективах.

    Профілактика гепатиту А поділяється на два типи: специфічна та неспецифічна.

До специфічної профілактики відноситься вакцинація дітей у вогнищі інфекції. При проведенні даної профілактики слід враховувати той факт, що вироблення імунітету після вакцинації займає як мінімум 2 тижні (як максимум - 4 тижні), тому в деяких випадках, які потребують негайного захисту, може бути використанаімунізація нормальним людським

імуноглобуліном, тобто пасивно набутими антитілами до вірусу гепатиту А, тривалість дії

яких становить не більше 2-3 місяців. Якщо потрібно швидкий захист, але передбачається тривале знаходження в регіоні з високою захворюваністю, рекомендується одночасне введення імуноглобуліну і вакцини. При використанні імуноглобуліну та вакцин слід вважати на вікові обмеження їх використання. Сьогодні створені досить ефективні вакцини, що захищають від гепатиту А. Ці вакцини являють собою вбиті віруси гепатиту А. Введення вакцини стимулює вироблення антитіл у високому титрі, що надійно захищає

від інфікування гепатитом А як дітей, так і дорослих. Тривалість захисту за допомогою вакцинації не менше 6-10 років.

   Щеплення від гепатиту А показані:

- дітям, які раніше не хворіли на гепатит А, та належать до групи осіб з підвищеним ризиком інфікування;

- особам, які прямують у райони з високим рівнем передачі гепатиту А (туристи, контрактники, військовослужбовці);

- вихователі і персонал дитячих дошкільних установ.

  Неспецифічна профілактика вірусного гепатиту А, зводиться до раннього виявлення та

ізоляції хворих, заключної дезинфекції в осередку інфекції.Так, особи, які контактували з хворими, підлягають медичному обстеженнюпротягом 35 днів на предмет виявлення ранніх симптомів хвороби. Враховуючи, що основним механізмом передачі захворювання

є фекально - оральний, то і заходи профілактики спрямовані перш за все на його розрив. Вони передбачають:

1. Використовувати для пиття та миття посуду лише перекип`ячену воду (воду кип'ятити неменше 10 хв., дати відстоятися).

2. Не використовувати для пиття, приготування їжі та миття посуду воду з незнайомих джерел водопостачання.

3. Перед споживанням овочів, фруктів та ягід їх необхідно добре промити питною водою, для споживання дітьми –обдати окропом.

4. Суворо дотримуватись правил особистої гігієни – обов`язково мити руки з милом перед приготуванням та вживанням їжі, після кожного відвідування туалету.

5. Не займатись самолікуванням. При появі перших ознак захворювання

терміново звертайтесь до лікаря.

1.12.

РЕКОМЕНДАЦІІ БАТЬКАМ ЩОДО ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ

Раціональний режим харчування сприяє зміцненню імунітету дитячого організму, нормальному росту та розвитку дитини. Такий режим харчування передбачає суворе дотримання часу прийомів їжі. Меню домашнього харчування має бути збалансованим та містити достатню кількістю білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин, вітамінів, що сповна забезпечують енергетичні витрати дитячого організму.

РЕКОМЕНДАЦІІ БАТЬКАМ ЩОДО ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ

1. Пам΄ятайте, що раціональне харчування – одна з основних умов здоров΄я людини, її довголіття, плідної праці.

2. Поєднуйте у їжі, в правильному співвідношенні речовини, які входять до складу тканин людського організму: білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни, воду.

3. Дотримуйтесь режиму харчування. Зумійте переконати свою дитину споживати всі пропоновані їй страви, навіть ті, які вона не любить, але які для неї необхідні й корисні.

4. Не підгодовуйте дитину в проміжках навіть тоді, коли вона попросить їсти. Ласкаво поясніть, що їсти треба у відведений для цього час.

5. Давайте тільки ту кількість їжі, яку дитина з΄їдає із задоволенням.

6. Утримуйтесь від розмов про те, що дитина мало або майже нічого не їсть, бо вони шкідливі.

7. Дотримуйтесь навичок гігієни харчування і виробляйте їх у дітей.

8. Пам΄ятайте, що апетит частково залежить від сервірування столу, естетичного оформлення страв, уміння дитини користуватися виделкою, ложкою, володіння елементарними навичками культури споживання їжі.

9. Підкреслюйте необхідність добре пережовувати їжу, не вживати надто гарячої чи холодної страви, не відкушувати великих шматочків, жувати із закритим ротом.

10.Не забувайте, що найкориснішими є ті овочі і фрукти, які властиві нашому регіону, ростуть у наших садах.

11.Серйозним недоліком харчування є „прихований голод” – дефіцит йоду, який може привести до незворотніх процесів в організмі дитини. Вживання в їжу йодованої солі – вихід з даної ситуації.

12.Їжу завжди тримайте закритою, особливо в літній період.

13.Не слід вживати в їжу продуктів глибокого замороження, незнайомих грибів, продуктів з великим вмістом солі, недостатньо прожарені або проварені м΄ясо, рибу, сиру воду.

24.11.

Поліомієліт- загроза для дитини

       Поліомієліт– гостре інфекційне захворювання вірусного походження, яке виникає в результаті інфікування вірусом поліомієліту та уражає центральну нервову систему, викликаючи паралічі та закінчується у важких випадках смертю. Для даного захворювання характерна сезонність у літньо-осінні місяці.

Скільки живе вірус в навколишньому середовищі?

      Вірус поліомієліту може тривалий час зберігатися у навколишньому середовищі – до 3-4 місяців у воді, до 3-4 місяців – у молоці,  до 6 місяців з фекаліями в ґрунті. Також можлива передача вірусу повітряно-крапельним шляхом. Заразними при поліомієліті є виділення з верхніх дихальних шляхів та випорожнення. Віруси, які викликають захворювання добре переносять замороження та висушування, але гинуть під дією температури 60-70°С протягом 30 хвилин, а при 90-100° – одразу.

Як можна заразитися вірусом поліомієліту?

       Джерелом інфекції є хворі на паралітичні та непаралітичні форми поліомієліту або вірусоносії. Передача збудника поліомієліту відбувається від людини до людини. Основний механізм передачі вірусу є фекально-оральним. Вірус може передаватися через брудні руки, іграшки, інфіковану воду та їжу, а також може переноситися мухами.

     Інкубаційний період в середньому триває 7-21 день. Частіше хворіють діти від 6 місяців до 5 років, але зараження може відбутися і серед осіб, які досягли зрілого віку і не отримували в дитинстві щеплення проти поліомієліту.

            Легка форма поліомієліту може проявлятися у вигляді гострої респіраторної інфекції, гострої кишкової інфекції, у 1% хворих розвивається менінгіт. При важкій течії хвороби розвивається паралітична форма,  з паралічем м’язів, деформацією кінцівок і смертельно небезпечними проблемами з диханням.

Що сприяє розвитку поліомієліту?

- відсутність або неповний курс вакцинації проти поліомієліту;

- вживання питної води поганої якості;

- не дотримання правил особистої гігієни.

Що повинні знати батьки, щоб попередити

3.11.
Кір – гостре вірусне захворювання.

 Джерело інфекції – тільки хвора людина.

           Механізм передачі – захворювання передається при кашлю, чханні, крику, плачі, розмові. Сприйнятливість до кору дуже висока. Після перенесеного захворювання залишається стійкий, напружений імунітет.

Ознаки захворювання 

У дорослих кір протікає тяжко, часто розвиваються ускладнення. Інкубаційний період – 9-10 днів, інколи до 17-21 дн.

Профілактичний захід – вакцинація, відповідно календаря щеплень, виконання правил особистої гігієни, ізоляція хворого від здорових дітей, членів родини, вологе прибирання приміщення, провітрювання приміщень.

27.10.

КОРОНАВІРУС: профілактика інфікування і поширення

Наразі відомо, що новий коронавірус передається краплинним та контактним шляхами.

      Переважає контактний шлях, коли вірус потрапляє на слизові оболонки носа, очей через руки або інші предмети (хустинку, рукавиці) після торкання до об’єктів (тварин, м’яса, риби, дверних ручок, поручнів), що контаміновані (забруднені) виділеннями із дихальним шляхів хворого чи інфікованого.

     Краплинним шляхом вірус передається від людини до людини під час кашлю або чхання у тісному контакті, коли утворюються краплі діаметром понад 5 мкм. Коронавіруси не здатні зберігати інфектогенність (заразність) під час передавання на далекі відстані. Тому тісним контактом вважають відстань менше 1 м, хоча деякі науковці допускають можливість передавання до 2 м.

      Повітряним шляхом віруси передаються від людини до людини через аерозольні часточки (діаметром до 5 мкм), які безперешкодно можуть потрапляти в альвеоли та бронхіоли (нижні дихальні шляхи). Цей шлях передавання та інфікування не характерний для коронавірусів, хоч і можливий за певних умов — наприклад, під час процедур з утворенням аерозолю. До таких належать лише медичні процедури — бронхоскопія, інтубація трахеї, санація трахеобронхіального дерева у хворого, що перебуває на штучній вентиляції легень, тощо. Тому для більшості населення такий шлях не страшний.

Отже,як пересічним громадянам запобігти інфікуванню новим коронавірусом?

1. Не торкайтеся до потенційно контамінованих вірусом поверхонь, зокрема до тварин, у регіонах із виявленими випадками інфікування.
2. Ретельно і часто мийте руки з милом чи обробляйте їх антисептиком.

Миття рук з милом:

• тривалість процедури — 20–40 с;
• вода має бути теплою (комфортної температури), а не холодною чи гарячою;
• обов’язкова процедура, якщо руки видимо забруднені, після приходу з вулиці, перед прийомом їжі, після відвідування туалету, якщо відсутній антисептик для рук;

Обробка рук спиртовмісним антисептиком:

• спиртовмісний антисептик для рук — розчин із вмістом спирту 60–80% або із 2% хлоргексидину (інші засоби, що реалізують як «антисептик для рук», наприклад настій ромашки або розчини із 40% вмістом спирту, не є такими);
• антисептик має покривати всю поверхню шкіри рук (в середньому на одну обробку слід використовувати 3 мл розчину, а це 24–27 «пшиків» кишеньковим диспенсером, тому рекомендовано його просто наливати в долоню);
• тривалість обробки — близько 30 с;
• особливу увагу приділіть нігтям (там накопичується найбільше бруду);
• обов’язкова процедура в разі будь-яких контактів із (потенційно) забрудненими об’єктами;
• у разі частого користування антисептиком застосовуйте крем для рук, щоб уникнути підсушування та утворення тріщин шкіри;
• контролюйте доступ маленьких дітей до антисептика (він містить спирт і токсичний для прийому всередину).

1. Уникайте скупчення людей.
2. Якщо ви захворіли, залишайтеся вдома і зверніться до лікаря.
3. Використовуйте захисну маску:

• обов’язково — якщо захворіли і маєте респіраторні симптоми (кашель, нежить);
• якщо перебуваєте у місцях великого скупчення людей — з метою додаткового захисту.

Використовуйте маску правильно:

• вона має покривати ніс і рот;
• вона має щільно прилягати, без відступів по краях;
• заміняйте маску, щойно вона стала вологою;
• не чіпайте зовнішню частину маски руками, а якщо доторкнулися, помийте руки з милом чи обробіть спиртовмісним антисептиком;
• заміняйте маску щочотири години;
• не використовуйте маску повторно.

Будьте здорові та не піддавайтеся на маніпуляції!

06.10.

Загартовування

      Загартовування – це система заходів, спрямованих на підвищення стійкості генетично зумовлених механізмів захисту та пристосування організму до багатьох факторів з тим, щоб добові та сезонні, періодичні та раптові зміни температури, атмосферного тиску, магнітних і електричних полів Землі і т.д. не викликали різких змін в організмі, що росте. Необхідно постійно забезпечувати раціональне поєднання температури повітря та одягу дитини, регулярно проводити провітрювання групових приміщень, забезпечити достатнє перебування дітей на повітрі, проводити денний сон при відкритих фрамугах. Спеціальні загартувальні процедури проводяться контрастним методом по системі “тепла вода, холодна вода».

      Хорошим засобом загартовування є систематичне полоскання рота і горла водою кімнатної температури. До числа щадних методів загартовування належить короткочасне полегшення одягу для дітей 3-7 років, закочування рукавів вище ліктів або зміна колготок на гольфи або шкарпетки. прогулянка в будь-яку погоду у відповідному одязі, вологе обтирання, сонячні ванни, обливання ніг, ходіння босоніж по ребристій доріжці, раціональна побудова режиму дня, систематичне провітрювання приміщень, обливання ніг.

                              Основні умови загартовування:

• Загартовування органічно вписується в кожен елемент режиму дня;
• Систематичність та постійність загартовування, воно здійснюється протягом року, але його види і методики змінюються залежно від сезону та погодних умов;
• Урахування індивідуальних особливостей дитини;
• Загартовування здійснюється на тлі різної рухової активності;
• Поступовість розширення зони впливу, сили подразнення та збільшення часу проведення загартувальних процедур;
• Загартовування проводиться на позитивному емоційному тлі і при тепловому комфорті організму дитини.

 

29.09.

Симптоми, лікування і профілактика вітрянки 

Вітряна віспа або вітрянка – гостре інфекційне захворювання, широко поширене, уражає дітей у віці від 6 місяців до 10 років. Є й винятки, коли хвороба уражає людей старшого віку. Знання симптомів початку вітрянки у дітей допоможе зробити швидкі лікувальні заходи, скоротити терміни одужання і запобігти можливим ускладненням.

Шляхи передачі інфекції

Хвороба викликається вірусом герпесу, є заразною і передається повітряно-крапельним шляхом або при контакті з хворим. При виявленні хворої дитини в дошкільному або шкільному закладі може бути оголошений карантин – по вітрянці в дитячому садку, наприклад, він триває 3 тижні. Проблема полягає в тому, що хворий становить небезпеку інфікування для оточення ще до появи явних ознак захворювання. Цей фактор провокує спалахи епідемії в установах, зупинити їх неможливо, як і попередити.

Скільки триває інкубаційний період вітряної віспи? Цей термін може становити 7-21 день, але її симптоми ніколи не з’являються раніше тижня і пізніше трьох тижнів від моменту інфікування. Небезпека для оточення від хворої людини зникає через 7-10 днів від появи перших ознак.

          Симптоми вітрянки у дітей

Як швидко проявляються ознаки вітрянки у дитини після контакту з хворим? Це може статися протягом усього інкубаційного періоду захворювання: 1 – 3 тижні. Початок завжди гострий:

• підвищення температури тіла до критичних значень;
• сильна слабкість, постійна сонливість;
• головні болі, що з’являються з певною періодичністю і не зникають завдяки болезаспокійливим препаратам.

Початкова стадія вітрянки виглядає однаково у дітей і дорослих, але в останніх протікає гостро – агресивна гіпертермія, загальний стан напівнепритомності. Головною ознакою хвороби є характерний висип – дрібні прищі з рідким вмістом з локалізацією в основному на голові й тулубі. Найчастіше уражається обличчя і волосиста частина голови, груди і зона декольте, рідше – сідниці, кінцівки і промежина. Висип відрізняється найсильнішою сверблячкою, яка переноситься дуже важко – навіть якщо вдень хворий якось стримує свої пориви, то вночі безконтрольно починає розчісувати шкірні покриви.

Висип з’являється і поширюється дуже швидко – спочатку утворюється червона пляма з невеликим набряком, потім на цьому місці формуються пухирі, які трансформуються в ранки, покриваються скоринкою і зникають. Відзначається хвилеподібний перебіг інфекції, тому висипання можуть періодично з’являтися і зникати.

               Лікування і профілактика вітрянки

З приводу методів лікування вітряної віспи задається багато питань:

1. Чим обробляти шкіру проти сверблячки і висипу при вітрянці? Слабким розчином «зеленки», фукорцином або рідиною Кастеллані. Робиться це крапково, змащуючи кожен пухирець, але якщо висипання занадто рясні і злиті, то можна мазати суцільно. Така тактика запобігає трансформації висипань у виразки з кірочками, робить свербіж менш сильним.
2. Чи потрібно давати дитині антигістамінні препарати? Це допускається – ½ таблетки Супрастину або Діазоліну зменшать інтенсивність свербіння і запалення бульбашок. З приводу конкретних призначень краще проконсультуватися з педіатром.
3. Чим мазати висипання в роті при вітрянці? Іноді, особливо у дітей молодшого віку, основна ознака вітряної віспи присутня на слизовій ротової порожнини. Висипання подібної локалізації дуже турбують хворого, він не може приймати їжу, пити рідину і навіть розмовляти важко. Лікарі рекомендують змащувати бульбашки маслом обліпихи, хлорофіліпту або гелем Калгель, що допоможе зняти біль і полегшить загальний стан.
4. Чи потрібно збивати температуру лікарськими препаратами? Це робиться тільки якщо гіпертермія дуже турбує і погіршує стан хворого. Стануть у нагоді стандартні жарознижувальні засоби – Парацетамол, Нурофен.
5. Чи можна митися і гуляти на вулиці при вітрянці? Приймати душ або ванну можна тільки після зникнення всіх бульбашок і кірочок, або коли вони підсохнуть. Вплив води на бульбашки призводить до їх лускання, а скоринки розм’якшуються і сходять, залишаючи після себе рубці. З приводу прогулянок на вулиці – можна тільки через 10 днів від початку висипань або ж варто обирати безлюдні місця.
6. Чи можна перехворіти вітрянкою вдруге? Таке трапляється вкрай рідко, тому що імунітет виробляє антитіла одразу після перенесення інфекції. Але винятки бувають – вторинна вітрянка протікає важко, можливі ускладнення.
7. Якщо на вітрянку захворіє вагітна, що робити? Така ситуація вимагає постійного контролю з боку лікарів – жінка поміщається в інфекційне відділення, проводиться моніторинг її стану, робиться УЗД плоду для виявлення відхилень у його розвитку. Ускладнення вітрянки небезпечні при вагітності, тому що збудником хвороби є герпетичний вірус, що провокує порушення внутрішньоутробного розвитку майбутнього малюка. У деяких випадках виконується штучне переривання вагітності за медичними показаннями.
8. Чи можна зробити щеплення від вітрянки в дитинстві? Така вакцина існує і її ставлять у віці старше року. Лікарі вважають, що цією інфекцією краще перехворіти в дитинстві – переноситься легко, а шрами на обличчі і інші наслідки вітрянки минають самі без додаткового медичного втручання.

Лікуванням і профілактикою вітрянки займаються педіатри і інфекціоністи. Саме ці лікарі володіють повною інформацією про захворювання, тому грамотно проконсультують кожного пацієнта.

01.09.

              Десять порад батькам від медичної сестри

           Порада 1. З усіх питань щодо здоров’я вашої дитини слід звертатися до лікаря - педіатра, який призначає лікування або при необхідності направляє дитину на обстеження до інших лікарів-фахівців. В особливих випадках, щоб не було затримки термінів початку лікування, при появі перших характерних ознак захворювань рекомендується відразу звертатися до фахівця в даній галузі медицини.

Порада 2. Якщо ви помічаєте, що ваша дитина у колі своїх однолітків відрізняється незручністю рухів, поганою промовою, якщо у неї бувають непритомність, запаморочення, головні болі, блювота, її закачує у транспорті, необхідно проконсультувати дитину у невропатолога.

Порада 3. Зверніть увагу на поведінку дитини: надмірна рухливість, гіперзбудливість або, навпаки, млявість, стомлюваність, плаксивість, страхи, порушений сон, нав’язливі рухи – це найбільш поширені симптоми психічної напруги ще слабкої нервової системи дитини-дошкільника. При появі цих ознак обов’язково слід показати дитину дитячому психіатру.

Порада 4. Ваша дитина часто перепитує або не завжди реагує на звернену до неї мову, у неї бувають часті ангіни, втрата голосу, кашель, постійний нежить, якщо дитина спить з відкритим ротом, хропе уві сні, гугнявить при розмові – проконсультуйте дитину у ЛОР-лікаря ( отоларинголога).

Порада 5. Якщо у дитини поганий апетит, часто виникає нудота, блювота, порушення стільця (запор, рідкий стілець), болі в животі (до їжі, після їжі), слід звернутися за кваліфікованою допомогою до лікаря-гастроентеролога.

Порада 6. Звернення за консультацією лікаря-алерголога необхідно в тих випадках, якщо в дошкільному періоді у дитини виникає реакція (висип, набряк, утруднене дихання, раптовий нежить, чхання) на якусь їжу, запахи, пилок квітів, ліки, щеплення.

Порада 7. Запалення шкіри на різних ділянках тіла (частіше на руках і ногах), що супроводжується почервонінням, сверблячкою, лущенням, ексудацією – можливо, це ознаки хронічного дерматиту або екземи, вилікувати які допоможе лікар-дерматолог. До дерматолога слід звертатися за будь-яких видимих ​​змін стану шкірних покривів, нігтів, волосся.

Порада 8. Якщо ви помічаєте, що дитина прищурює повіки, коли розглядає віддалені предмети, або низько нахиляється над листом альбому або книги, близько сідає до екрану телевізора, якщо вона здалеку (з відстані 5 метрів) не розрізняє дрібні (до 1 см в діаметрі) предмети, необхідно перевірити гостроту зору вашої дитини – зверніться до окуліста (офтальмолога).

Порада 9. Постійно звертайте увагу на поставу дитини: при ходьбі вона сутулиться, у неї одне плече нижче іншого, лопатки сильно виступають при випрямленій спині; сидячи на стільці, вона помітно прогинається в ту чи іншу сторону, намагається часто міняти позу, низько нахиляється (майже лягає на стіл) під час малювання і т.п. – Обстеження стану хребта повинен зробити фахівець-ортопед.

Порада 10. Не забувайте про необхідність обов’язкових профілактичних оглядів вашої дитини наступними фахівцями: ендокринологом (попередження захворювань щитовидної залози, діабету, ожиріння, порушень росту), хірургом (виявлення вроджених аномалій), стоматологом (виявлення і лікування карієсу), кардіологом (діагностика порушень функції серця і судин ), логопедом (порушення мови і сприйняття звуків